Про це Суспільному розповіла етнологиня, кандидатка історичних наук та співробітниця музею Алла Дмитренко.
З її слів, цей звичай вона досліджувала під час етнологічних експедицій у селах Волині та в наукових працях дослідників.
“Такі “хрести” виготовляли із пісного тіста й випікали всюди. Це не є суто волинська традиція, а загальноукраїнська. Можливо, у селах досі її дотримуються”, — додала Алла Дмитренко.
Цю випічку, розповіла етнологиня, називали “хресці”, “хрестики”, “хрещики”, “хрисцєники”, “христеники”, “крижики”. Частину “хрестів” їли, а частину клали у засіки й зберігали до виходу в поле.
“Господар брав “хреста”, коли їхав засівати поле: на правому куті лану розстеляв скатертину чи рушника і клав “хреста”. Коли їхав додому, забирав. Вдома його розламували й з’їдали, даючи й робочій худобі”, — пояснила дослідниця.
Обрядовий хліб брали з собою, коли засаджували картоплю, сіяли огірки, використовували, коли виганяли худобу на пашу — клали на рушник чи полотно у підворітті, щоб корова переступила. Також брали на пасовище й обходили худобу, щоб вберегти її на період випасу, зазначила Алла Дмитренко.
