Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
Піст в середу та п’ятницю встановлений Православною Церквою у зв’язку зі спогадом певних подій із земного життя Господа нашого Ісуса Христа. Так, піст у середу нагадує нам про зраду Спасителя Юдою, а п’ятничний піст – про самі страждання і смерть Христа на Хресті, – повідомляє Волинь православна.
Щодо того, наскільки обов’язковим є дотримування цих днів посту, то можна сказати наступне. Церква ніколи і нікого силою ні до чого не примушує. Вперше заповідь поститися — не їсти від древа пізнання добра і зла – була дана людству ще в раю, і, власне, через її порушення прабатьків Адама і Єву вигнали з раю. Але заповідь невкушення, на думку святих отців, більше була пов’язана не з тим, щоб не їсти, а з чеснотою послуху: Бог дає заповідь, здавалося б, взагалі досить легку і розв’язувану – не вкушати тільки від одного дерева в раю, але людина її порушує, причому зовсім не від голоду і нестачі їжі. Таким чином, порушення першої в історії людства Божественної заповіді Адамом і Євою – це впадіння в два найбільших гріха – гордості і непослуху.
Водночас ми повинні розуміти, що піст – завжди прояв вільної волі людини. Не можна змусити кого-небудь постити, інакше такий піст не матиме духовної користі. Людина повинна усвідомити: піст – це не те, що потрібно від нас Богу, піст – це те, що потрібно нам самим. Навіщо? Святий праведний Іоанн Кронштадтський пише: «Поститися християнину необхідно для того, щоб прояснити розум і пробудити, розвинути почуття, та спонукати до благої діяльності волю. Ці три здібності людини ми затьмарюємо і пригнічуємо найбільше переїданням, пияцтвом і турботами життєйськими (Лк. 21:34), а через те відпадаємо від джерела життя — Бога і спадаємо в тління і суєту, перекручуючи і оскверняючи в собі образ Божий». Отже, піст – той засіб, який служить нашому освяченню і єднанню з Богом, адже, наприклад, через піст в середу і п’ятницю ми долучаємося до страждань і смерті Господа Ісуса Христа, Який помер на хресті за наші гріхи.
При цьому треба розуміти, що тілесний піст, під яким мається на увазі утримання від певних видів їжі, подружньої близькості і всіляких розваг, принесе мало користі, якщо не буде підкріплений постом духовним. Без молитви і покаяння, без утримання від пристрастей і вад, без прощення наших кривдників піст стає всього лише дієтою. В одному з церковних піснеспівів говориться: «Постячись від брашен, душе моя, а від пристрастей не очищаючись, марно втішаємось неядінням: бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то возненавидена будеш від Бога, як фальшива, та уподобишься злим демонам, ніколи не ядущим». Подібну думку висловлює відомий християнський подвижник преподобний Іоанн Кассіан Римлянин: «Один тілесний піст не може бути достатнім до досконалості серця і чистоти тіла, якщо не буде з’єднаний з ним і піст душевний. Бо і душа має свою шкідливу їжу – гріх».
Таким чином, приступаючи до посту, ми повинні, перш за все, віддавати собі звіт в тому, що збираємося робити, і при цьому твердо усвідомлювати, для чого це робимо. І тільки якщо метою нашого посту є очищення душі від гріховних пристрастей та вад і поступове наближення до Бога, тоді піст має більше шансів бути угодним Богу.
