Життя у подарунок. У Волинській обласній клінічній лікарні провели першу в історії медзакладу пересадку серця. Маємо для вас, шановні глядачі 12 каналу, унікальний репортаж із операційної, в якій один чоловік подарував життя іншому.
Несумісний із життям інсульт стався у відносно молодого чоловіка. Кровообіг у головному мозку вже був відсутній, а отже, лікарі констатували біологічну смерть. Апарат штучної вентиляції легенів ще підтримує його здорові органи.
Після зустрічі з хірургами родичі погодилися врятувати життя іншим. Лікарі, а з ними й Борис Тодуров із командою, медсестри, санітарки віддають пацієнтові останню шану, вишикувавшись у почесний коридор.
Реципієнт Микола Семенчук приїхав із Борисом Тодуровим із Києва спеціально для трансплантації серця. Родом із Миколаєва. Уже й не дуже вірив, що ця пересадка відбудеться, коли розпочалася війна.
«У 2013 році виявили інфаркт. Зробили коронарографію – підтвердили інфаркт, треба було ставити стент. Торік, 2021-го, поставили один стент, а восени захворів на коронавірус, дало сильне ускладнення. Упав пульс і тиск, і в цілому визначили, що треба робити пересадку», – розповідає Микола Семенчук.
Спочатку Борис Тодуров із командою у донора вилучає серце і до вживлення кладе у спеціальний контейнер. У сусідній операційній Миколу вже підготували до трансплантації. У Волинській обласній лікарні це перша така операція.
Тепер і в реципієнта вилучають серце. Згодом його досліджуватимуть патологоанатоми. А донорський орган тим часом уже готують до вшивання. У цей час організм реципієнта працює через штучне коло кровообігу. Борис Тодуров поміщає здорове серце в новий організм і вживлює. І воно починає працювати.
86 хвилин знадобилося Борисові Тодурову, щоби вшити серце від моменту вилучення від донора. Далі – не менш важливий період реабілітації хворого
«Пацієнт початково дуже хворий, як і всі наші пацієнти з листа очікування. Оскільки донор був у Луцьку, то нам довелося реципієнта везти з Києва сюди, оскільки неможливо привезти з Луцька в Київ донорське серце. У час ми не вкладаємося ніяк. Тому цього разу ми везли реципієнта в Луцьк і тут виконали першу трансплантацію… Серце вже йде», – запевнив директор Київського міського Інституту серця, професор Борис Тодуров.
Першу добу пацієнт перебував у реанімації. Наступного дня команда від Бориса Тодурова приїхала забрати його на контроль до себе. Тож подальшу реабілітацію Микола проходить у Київському інституті серця.
«Унаслідок захворювання серця знизилася його скорочувальна здатність, що не давало змоги пацієнтові жити повноцінним життям», – пояснює завідувач кардіохірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні Володимир Пецентій.
Проблеми з серцем у реципієнта розпочалися ще 2013-го, а рік тому загострилися. Тоді стало зрозуміло, що без трансплантації його життя різко скорочується.
«За статистикою, реципієнти, які перебувають у листку очікування, більше року без пересадки не живуть. Тобто в нього не було шансів прожити більше року без цієї операції. Жодні медикаменти й інші препарати його не могли зробити здоровим. У нього був один шанс – це трансплантація серця… Його рідне серце було збільшене удвічі від норми», – розповів Борис Тодуров.
Із Києва повідомили, що найближчим часом лікарі займуться активізацією пацієнта.
