Поблизу Луцька, у Липлянах, є 8 гектарів очисних водойм. “Кожного дня сюди поступає близько 400 кубічних метрів води із твердими залишками і відбувається природний процес: відходи осідають, а рідина випаровується”, – пояснює директор «Луцькводоканалу» Віктор Гуменюк. Як наслідок — маємо специфічний запах та не дуже приємне видовище для ока.
Аби йти в ногу з часом, КП «Луцькводоканал» придбало мобільну установку для швидкого осушування мулу. Її назва — автоматичний цех зневоднення осаду стічних вод. Систему уже доставили до нашого міста з Польщі, а на повну силу вона запрацює за три тижні. Наразі тривають налагоджувальні роботи. Фільтрат більше не буде накопичуватися на мулових картах, а відразу проходитиме експрес-віджимання й осушування, що частково вирішить проблему неприємних запахів. Наразі наявністю такого устаткування не може похвалитися жодне підприємство України, окрім “Луцькводоканалу” .
На жаль, війна зупинила реалізацію численних проєктів у державі. КП «Луцькводоканал» ще із перших днів війни почало отримувати повідомлення від контрагентів про форсмажорні обставини, а виробництво дегідратора у місті Чугуїв Харківської області скасували. Однак, попри всі ці перешкоди, спільними зусиллями вдалося довести проєкт до логічного завершення.
Адже осучаснення вкрай важливе, каже Віктор Гуменюк, бо очисні споруди в Липлянах майже на 100% зношені. Тому й довелося йти на довготривалий лізинг, заставою під який виступила сама установка. Сума кредиту — 15 мільйонів гривень. Тепер побутові стоки не бродитимуть під сонцем роками, а перероблятимуться на спеціальному обладнанні у стислі терміни.
Після того, як мультишнековий дегідратор запрацює, вісім гектарів очисних “озер” поступово будуть осушувати, а на їх місці «Луцькводоканал» планує висадити зелені насадження. Наймовірніше, це буде енергетична верба, – поділився планами на майбутнє директор підприємства Віктор Гуменюк.
