Волиняни добре пам’ятають «хвилю» створення ОТГ по всій області. Передвиборчі агітації, обіцянки, повне нерозуміння куди і нащо об’єднуватися. Тепер же, після року і більше по створенню ОТГ, можна сміливо робити висновки, чи покращало життя людей?
Торчинській ОТГ навесні виповнюється два роки. Як живеться її мешканцям, журналісти «Волинь Infa» дізнавалися у депутата вже третього скликання Ігоря Журавлюка.
Голова Торчинської ОТГ Юрій Кревський про вас відгукується як про людину, яка не рахується ні з часом, ні з фінансовими ресурсами та щиро вболіває за розвиток Торчинської громади. Що Ви самі скажете про свою діяльність як депутата?
«Зараз я вийшов на такий рівень спілкування з виборцями, коли ми співпрацюємо з найперших етапів. До прикладу, приходить до мене людина і каже: нам потрібно облаштувати дитячий майданчик, територія є, але там наразі стихійне сміттєзвалище. Моя відповідь: без проблем! З вашої сторони – збір людей, які хочуть реалізувати цю ідею, прибирання території, а з мене – транспорт, який вивезе це сміття. Тобто люди ініціюють, починають, а я підтримую на сто відсотків і допомагаю».
Чи таких ініціативних людей у громаді – більшість? Як Ви їх заохочуєте?
«Приємно працювати зі свідомими людьми! Тими, які самі стають і щось роблять, а не тільки вказують пальцем на проблему. Звичайно, в кожній громаді є як активні реформатори, так і пасивні критики.
Люди розділяються, як правило, перед виборами. Якщо перемагає не їхній кандидат, вони підсвідомо йдуть в опозицію. До прикладу, останні вибори до ОТГ. По моєму округу було 210 виборців та 5 кандидатів. Умовно по 40 прихильників кожного. Тож після виборів, 160 людей – це потенційні критики моєї роботи.
З ними потрібно знайти спільну мову, а на початках, хоча би примусити їх засумніватися в своїй позиції. Переконувати не потрібно, просто своєю роботою примусити їх засумніватися в об’єктивності своєї критики».
Які проблеми виникли після створення ОТГ?
«Після об’єднання в ОТГ ми самі стали господарями на своїй землі, виникло дуже багато проблем, які раніше, коли ми були звичайною селищною радою, вирішували за нас. Тобто тепер, коли громаді дали можливість проявити себе – наступає «ступор». Цікаве спостереження: дуже легко намовити людей на щось лихе, а от на добре – вже важче. Вони бояться пробувати щось нове, тому потрібно показувати, в який бік рухатися, аби побачити зміни на краще. А ще я помітив: якщо люди самі долучаються до вирішення проблеми, то більше цінують результат.
В будь-якому випадку можливості ОТГ набагато ширші, ніж були в сільських радах раніше, але і відповідальність, звісно, зросла. Тож це набагато ефективніша форма місцевого самоврядування!».
