Луцький керівник розповів, як випадково відпочив у Греції

“Як я випадково потрапив в Грецію…
Літо 2021. Треба поїхати відпочити на морі. Треба. Куди? Тоооочно не в Болгарію, там вже все об’їздили, нудно, кухня ніяка (порівняно з меню «Чевермето» нині в кафешках Болгарії справді «такоє», а платити треба ну дуже не мало. Лев нині = 16грн) А ще минулого року ложкою дьогтю стало брудне море після шторму, що приніс до берега явно не морську капусту, то ж основна, як на мене, перевага Болгарських пляжів перед українською чорноморкою (типу чистіше) стала дуже млявою.

То ж збирались ми в Хорватію, Албанію, типу по тижню, і щоб цікаво, і щоб гарантовано райське море.
Але як завжди, коли наплануєш – щось вилазить). Початок серпня мені призначено приліпити сітківку ока лазером, і ще до ряду обставин ця стає основною мотивацією поїхати «де простіше і все знаєш аби дітей на море звозити»….

Ну так і рушили в ту саму Болгарію, той самий тихий мирний Святий Влас.

Але не все так просто, був би то не я)
Як вже раніше описував, переїзд на батьківщину перців розділив ночівлею в містечку Фегераш під однойменний карпатським хребтом, щоб рано-раненько наступного дня вальяжно і феєрично пройти найкрасивішу трасу світу (за версією Топ Гір) за 2-3 ранкових годинки, наспілкуватись вдосталь з декількома ведмежими сім’ями, погодувати віслюків-дорожників ну і власне переїхати на море.

Важлива ремарка. Куди б не їхали – тримайтесь далі від об’їзних Бухаресту!!! Це затори вдень і вночі. Вже краще їдьте центром. А ні – як я – довіритесь Гугл Мапс, оберіть «швидший маршрут» і минайте хай краще селами за 50км праворуч/ліворуч ту циганську столицю.

Трошки вернусь назад. Бо багато хто питає про проїзд Румунського кордону.
Я не впевнений, але ніби як питали в мене румуни «куди їдете». Відповідно, якщо з транзитною ціллю, то їм взагалі пофіг на вашу вакцинацію, тести та й підозрюю навіть на соплі і температуру))) Транзит – це коли маєш покинути країну за 72 год. Якщо лишишся довше, чи якщо з Румунії назад поїдете в Україну – тут я не сильний радник. Ну не їхав так. Тому запитайте які можуть бути наслідки у знайомих з тур агенцій.

В’їзд в Болгарію. Міст Русе. Не хоче брати 3 Євро копійками. Сперечаюсь, вимагаю показати норму закону. Пояснила «пробілєма в банка». Коротше ше побалакали – 50 центів беруть. Менші – ні.
Ну нічого. Всі ці копійки потім оплатив за автобан в Греції, де залюбки взяли 20-центові ше й решту кинули 10 центів! Бо «Грек копійку береже» 🙂

Болгарам теж пофіг на вакцини і плр, просто чомусь вперше попросили запаркуати авто біля черги і підійти чекати біля будки паспортного контролю. І так само ще з іншим укр авто….

💥💥💥 і ось тут то і сталась та чудова випадковість!

Стою біля будки. Поруч на митний контроль стає фольц Т5. Відчиняють бокову дверку, ту що я не бачу, там летять якісь речі… до мене з-під авто котиться півторачка мінералки. Ну мені невпадло. Нахилився, підняв, підходу до водія кажу «Соррі, йор боттл…», а він такий «о, шо? Дякую»

ПЕРШИЙ автомобіль на українських номерах, що стрівся мені в цій поїздці.
Ну і зав’язалось, хто такі, звідки і куди?
Кажу «Святий Влас» а ви?
І чую ці заповідні слова «та трохи далі, в Грецію, острів Тасос».
Питаю – то їхати ще день?
Каже – та нє, по обіді будемо на місці!

Ну ви зрозуміли. Рішення вже були прийнято 😉

Три дні болгарського «чила» між купою болгарських татуойованих перців і їх Перчинят, які, курва, без цибака в зубах походу ні їсти ні спати не можуть, а все недокурене обов’язково в пісок на пляжі вкручують, і я з чистющою совістю знімаю пару днів броні Апартаментів тут і шукаю варіанти на острівній Елладі.

Основні організаційні моменти.
Перевірив чи там «не горить».
Знайшов житло через букінг. Перевірив наявність будівлі на картах Гугл (стріт вью). Пробив сайт і знайшов мобільний власника. Домовився за знижку біля 10% від ціни на Букінгу. Хата є. Гарне місце, Ліменарія, друга «столиця» острову Тасос. До пляжу метрів 300. Але це нас не цікавить, бо начитався, що то зло на такому остові ходити на пляж біля хати.
Переїзд супер. Десь 500-550км з Святого Власу вже аж до грецької хати разом з паромом.

Дорога по Болгарії гут. Трохи тягучки в містах Хасково і ще в якомусь. Далі пункт пропуску «Маказа – Німфея».
А! Забув. Греція – не циганщина. І паспорти вакцинації дивились. І тест антиген (дітям від 14р) і увага: PLF електронну форму, яку варто завчасно заповнити на водія і його сім’ю (одна на всіх). Загугліть, знайдете якщо з англійською трошки дружите.

Англійська. З нею греки дружать дуже навіть. І старші теж. Ну хіба в рибному магазі був старий дідок, який ціну за дораду писав на пальцем по долоні.
А так то мовних проблем нема.
Ну грецькою не намагайтесь говорити. Є в неї одна спільна риса з угорською: і на тій і на іншій ніхріна не ясно))) хоча звучить гарно.

Пляжі, які мусите відвідати.

Соляра біч (Мармурі біч, Мармуровий пляж) має пару нащв. Мега фотогегічний і Інстаграмний білий як молоко пляж з виключно білим мармуровим камінням, відполірованим хвилями Егейського моря.

Парадайз біч. Типу райський. Я б назвав «грецький Світязь» (то я на ньому на саб борді на фото). Чому Світязь? Острів є. До глибини дитині «пів години» йти. Плавнючий піщаний захід. А якщо пощастить з хвилями – шикарна розвага на весь день і дорослим і малим.

Тріпіті біч. Він не те що б мега офігенний. Але якщо базуєтесь в Ліменарії – він найближчий з класнючих! Засікав по навігатору на пробіжці – 8км від хати і назад.
Покриття – дрібнюча галька галечка з камінчиків і дробу мушель (ракушок якщо хто недопер по нормальному).

Аааа. Паром. Він тут як транспорт громадський. Має сайт. Там розклад. Але в сезон спокійно можете розраховувати, що від 6 ранку і десь до 7-8 вечора точно постійно з інтервалом в якусь годину він іде.
Водій заганяє тачку на верхню палубу або в трюм. Потім приєднується до пасажирів, що відразу шурують на одну з верхніх палуб. Не провтикайте: не обов’язково жаритись на сонці, є великий закритий зал з кондиціонерами і кав’ярнею типу буфет.

Ну в принципі писати можна ще пару годин, що забув в коментах питайте.

Основні цифри, що всіх цікавлять.
Кілометраж. Десь 4300-4500. Це ще й заїздом в соляні шахти Турди (Румунія) на зворотному шляху (там ще кіно Бетмен знімали).
Ціна. Не гоже просто сказати цифру, яка перевалила за 3000 доларів на 4 дорослих і 1 дитину, бо ви зараз поділите ти все на 13 днів і скажете «та ну нафіг я на олінклюзів за таке бабло і ще й робити нічого нетреба».

То, скажу вам, інше. І сперечатись не буду. Я кайфую від кермування і від кожного кілометра. Я їду відпочивати і на дорогу туди і назад дозволив собі ще 3 ночівлі в абсолютно нових місцях, я захотів спробувати саб борд, я купив в декатлоні в Болгарії і пішов на хвилі) А олінклюзив я теж люблю. Раз на пару років можна, чисто почилити. Але такого задоволення і багажу нових знань та емоцій як автоподорож, то не принесе”, – пише Павло Цапюк на своїй сторінці у фейсбук.