Над чим працювали депутати у 2021 році, та які плани на новий рік розповіла Ірина Констанкевич – народна депутатка України від групи «Партія «За майбутнє».
Як ви вважаєте загалом оцінюючи рік 2021, для нашого рідного краю, який він був?
Коли ми підводимо підсумки ми повинні говорити, як за командну роботу так і за свою особисто. І якщо говорити за спільну роботу, то безперечно ми мали підтримку один одного на всіх рівнях починаючи від парламенту, де усі депутати-мажоритарники, а ми від Волині були одним механізмом. Для нас Волинь це не просто історична назва, а велика робота, яка магістрально проходила на всіх напрямках: парламент, область і мій 23 округ. І ми бачили цю роботу у взаємо підсилені один одного. На мій погляд виконавча влада могла б бути більш ініціативною і оперативною, якщо говорити про використання грошей державної субвенції. Тут є питання. Бо з року в рік це переходить у хронічну хворобу виконавчої влади, тому треба брати це до уваги і удосконалювати механізми виконавчої влади. Якщо говорити про те, що переживають нардепи-мажоритарники разом із своїми округами, то це складний процес тому, що все що стосується децентралізації оті виклики які є в наших громадах це безпосередньо стосується і нас. Так як і Вячеслав Володимирович Рубльов і Ігор Володимирович Гузь, ми практично живемо нашими округами, залучаємо кошти. На 23 окрузі ремонтуємо школи, дороги, які десятиліттями не ремонтувалися. Ми не просто їх залучаємо, а й контролюємо. Завжди на своїх об’єктах, ми дивимося як виконуються роботи, якість робіт, дивимося, щоб гроші не кралися це теж дуже важливо. Знаю, що корупція як на державних масштабах так і на низах присутня, нажаль, це стало десь нормою нашого життя.
Тому важливо, хто виграє тендери, як вони працюють. Ми за цим стежимо. Якщо говорити про кількісні параметри 23-го округу, то залучено понад 200 мільйонів на дороги: Р14 (Луцьк-Ківерці-Колки- Маневичі- Любешів), дороги у Ковелі та Камінь. Це важливі магістралі, які не були помічені попередньою владою. Для мене цей рік був важливим, процеси були запущені. Також це рік Лесі Українки. Ми підняли для світового суспільства Лесю Українку на той рівень на якому вона заслуговує бути. І Олику нарешті вдалося додати в перелік об’єктів великої реставрації.
Цей рік запам’ятається багатьом, а вам напевно особливо. Бо вам довелося працювати за підсумками місцевих виборів з новими громадами. Вибудувати правильні стосунки, познайомитися з усіма… Одна справа повноваження, інша- довести свої громади до хорошого фіналу. Формування бюджетів, поняття спроможності, залучення інвестицій. Ви усвідомлювали, що вам доведеться не тільки працювати з кожною громадою, а й зробити так, щоб вони разом відчували загальнокомандний дух?
Комунікація це не лише із сусідами, а й з усім світом. Тому що якщо громада, її керівник та депутатський склад новобраної громади не розуміє, які є тенденції в масштабах області, держави, світу. Якщо вони думають, що десь можна по старому, то так воно вже не працює. Громада спочатку має кристалізуватися, як мікроорганізм, далі комунікація з сусідами. Багато питань можна вирішити, якщо об’єднатися. Але є багато питань на які треба дивитися ширше. І це залежить від того наскільки бажає розвиватися керівник громади і депутатський корпус.
Ви знаєте чого мені не вистачило цього року? Я не знаю як вам, але я думаю, що ви зі мною погодитеся. Мені здається, що засвідчив це такий собі яскравий приклад на щастя він не Волинський. Я подивилася інформацію про закриття в Миколаєві інфекційної лікарні і це не просто тому що там фінансування чи ще щось. Це реально конфлікт облдержадміністрації і обласної ради ось до чого це привело. Це слова головного лікаря інфекційної лікарні, яка змушена була відмовитися від свого депутатського мандата в обласній раді задля того, щоб хоча б у який спосіб зберегти колектив. Як ви вважаєте, що потрібно буде зробити, у якій спосіб консолідуватися у парламент в тім числі, щоб ми не отримали більше негативного досвіду та такої інформації?
На жаль, ті реформи, які уже в нас існують в державі не перший рік, вони далекі від свого завершення. І часто ми маємо практику, що первинне бачення не збігається з тим, що ми маємо посередині або ближче до фіналу. Один з останніх прикладів це медична реформа, яка була прийнята попереднім урядом. А зараз відбувається ламання цього і пропонується інша модель. Десь вона спирається на те, що є, але це укрупнення закладів охорони здоров’я, створення госпітальних округів. Причому ми не завершили з опорними лікарнями, а вони вже втрачають свою статусність. І якщо раніше ми розуміли, що в нас є державна медицина, то тепер відкриваються шлюзи для приватної. Ми, як депутати-мажоритарники розуміємо, що реформи дуже потрібні, але хочемо, щоб в них інтереси людей не згубилися. Безперечно треба бачити перспективу і тоді вибудовувати стратегію.
Наш Волинський край має магічну силу, я думаю, що ви зі мною погодитесь. Чому люди не думають забрати сім’ю і переселитися до столиці. Як ви думаєте, чому так відбувається? Що у нас тут такого?
Для мене Волинь це перш за все люди, з одного боку безперечно історико-культурні зв’язки. Але я так думаю, що це зв’язки з конкретними живими реальними людьми і відповідальність перед ними. Тому що мислити глобальними поняттями, відповідальності перед минулим і прийдешньому це напевно мають особливі люди. Я думаю, що я належу до пересічних людей, як і мої виборці. І нас єднає це потреба робити свою роботу якісно та відповідально зараз і тепер. І зрештою мене до цього привчили. Якщо говорити про університет- відповідальність перед студентами. Якщо про колишній округ- мешканці, які жили на Гнідаві або на Львівській. І ти розумієш, що ти щодня з ними зустрічаєшся і є усвідомлення того, що треба дивитися в очі, треба відповідати за свої слова. Найголовніший наш потенціал- люди. І от відповідальність перед ними і заради них, напевно це єднає. Волинь – це в конкретному вимірі, бо нам не байдуже.
А чого б ви хотіли побачити на Волині у 2022 році?
Для мене в 2022 році хотілось, щоб Волинь і надалі лишалась в загальноукраїнській оптиці, область, яка є в топі. Наприклад, ювілей Лесі Українки показав, що Волинь зробила колосальну роботу для усієї нашої країни. Підготували академічне видання творів поетеси і через призму цього показали, що одна область може змінити культурний ландшафт усієї країни. Оце приклад того, що ми можемо бути присутні в топі усіх регіонів України. Тому 2022 має бути роком зросту, еволюції, динаміки. Я чекаю, щоб це був економічний ріст, демографічний ріст людей, щоб наші культурні проекти презентували Волинь. Наша присутність у світі свідчить про те, що волинський патріотизм є, але ми тепер ще й мислимо масштабно і у всеукраїнських і в загальносвітових.
