Ольга Джус за освітою музикант. Жінка працює вчителем музичного мистецтва ЗОШ №11. Ще до недавна Ольга вважала, що єдине її покликання – це навчати музики школярів, проте близько року тому вона захопилася виготовленням в’язаних іграшок. З чого починала майстриня та як їй вдалося за неповний рік удосконалити свої вміння – читайте у нашому інтерв’ю.
З чого почалося твоє захоплення в’язати іграшки?
Моя колега, теж музикант, звільнилася зі школи і зайнялася в’язанням. Вона спочатку не дуже вміла це робити, але з появою внуків вирішила спробувати і у неї почали виходити дуже гарні іграшки. Я побачила, що вона цим займається і мене це зацікавило. В’язати гачком умене раніше ніколи не виходило. Хоча спроби були. А тут наскільки мені сподобалося, що я вирішила попросити колегу, щоб вона мене навчила. Проте поки узгоджували час і дату зустрічі, я вирішила переглянути декілька уроків онлайн і спробувати щось зробити самостійно. І як не дивно – в мене вийшло. Тоді я зрозуміла, що не тільки зможу удосконалювати свою роботу, але й впевнилася, що в’язання – це конкретний антистрес, який допомагає забути про втому та заспокоїти нерви після складного робочого дня.
Чи займалася ти рукоділлям раніше, чи це твій перший досвід роботи із нитками?
Так, з рукоділля мене супроводжувало з дитинства. Я в’язала собі кофти, спідниці, сукні інший одяг. Шапки та шарфи – то було елементарно для мене. Також я вишивала хрестиком. Моя бабуся навчила мене цій справі. У мене є і рушники, і картинки різноманітні…А із в’язанням гачком мені якось не складалося ніколи. Навіть і бісером сукню вишила, а з гачком ніяк не могла «потоваришувати». Але все ж наважилася спробувати щось нове для себе і опанувати новий рід зайнять.
Важко було?
Важко. Спочатку не вдавалося. Здавалося б, ніби – там кільце аміґурумі: все починається однаково, в’яжеться все спочатку за одним принципом, лише далі можуть бути якісь зміни. На початку доводилося багато рахувати і вираховувати правильну послідовність і точну кількість петель. Не виходило, не співпадало, неодноразово розпорювала по декілька разів і починала знову. Але з часом «набила руку» «втягнулася», навчилася виставляти маркер, щоб знати де робити наступний ряд і робота пішла швидше.
Яка перша іграшка народилася з-під твоїх рук?
Першою іграшкою була мишка. Оскільки, коли я почала освоювати це мистецтво, наближався рік Миші і було чимало безплатних майстер-класів з виготовлення іграшкових мишок, тому я спробувала в’язати цих тваринок. Мишей я виготовила близько десяти штук буквально за два місяці. Мені було приємно, що тоді майже всіх мишей у мене розкупили. Залишилася та, яку виготовила найпершою. Донька не дозволила її продавати: сказала що ця іграшка для неї улюблена і особлива. Також не знайшла свого власника ще одна мишка маленького розміру.
Чи мають значення якість, кольори ниток для виготовлення іграшок?
Мають. Особливо, коли виготовляю річ на замовлення, прислухаюся до побажань покупця. До прикладу, мишок люди хотіли різних кольорів: одні просили виготовити біленьку, інші сіреньку, а хтось бажав оселити в себе руденьку іграшку. Підібрати нитки не було важко. Щодо їх якості, то вона теж відіграє важливу роль. Я підбирала бюджетний варіант. Від ціни нитки залежить і ціна іграшки. Я обирала не дорогі в ціновому сегменті, але й іграшки з них дуже легко в’язалися. Такі нитки тягнуться, вироби легко прати. Коли нитки грубі, то з ними набагато важче працювати. Потрібно підбирати і відповідні крючки і зважати на різні нюанси, аби річ вийшла ідеальною. Вартість таких іграшок значно вища.
Які іграшки, окрім мишок, ти уже зв’язала?
Ведмедик Тедді. Його було складно виготовити, адже чимало деталей треба було пришити, набити синтепоном. В‘язала і ангелочків… Проте якось непомітно навіть для себе “переключилася” на ляльки. Спочатку «народжувалися» більш елементарні екземпяри: брала каркас, пробувала в’язати за зразком, були м’які ляльки… Зараз я виготовляю каркасні ляльки – вони тримають форму, можуть стояти, сидіти, згинаються ручки, ніжки, навіть, пальчики. Найбільше мені подобається зараз у цьому процесі – вишивати обличчя та підбирати образ схожий на конкретну людину: знайомих, близьких чи замовника.
Скільки часу потрібно, щоб виготовити в’язану іграшку?
На на початках на виготовлення іграшки-мишки я затрачала орієнтовно три тижні. Адже доводилося не одноразово розпорювати і починати роботу заново. А вже останні мишки я в’язала за три дні. На каркасні і удосконалені іграшки йде більше часу. В середньому, в день я в’яжу години дві – три. Зараз не завжди можу виділити і дві години для свого захоплення. На створення каркасної ляльки може затратитися до двох тижнів. Все залежить від того скільки часу я приділяю цій роботі щодня. До прикладу, нещодавно я зв’язала двадцяти сантиметрову каркасну ляльку та власноруч виготовила одяг для неї. На роботу витратила три дні.
Яку найбільшу за розміром ляльку виготовляла?
Найбільша – сантиметрів до сорока у висоту. Вона ще була не каркасна. Довгонога, м’якенька вийшла. Я її зв’язала за тижнів два – три. Коли захоплюєшся роботою, то часу абсолютно не помічаєш. Просто в’яжеш із задоволенням. Коли загоришся чимось, то час летить дуже швидко. А, коли щось не виходить… тоді трошки складніше… іноді доводилося навіть відкладати виріб, щоб він полежав, а згодом поверталася до нього і продовжувала роботу з іншим настроєм, думками…
Чи є найулюбленіші іграшки серед тих, які ти виготовляла?
Найулюбленіші ті, які я виготовляю зараз. Вони мені найбільш близькі до душі. Є також іграшки, які я ніколи не продам. Це, зокрема та, яку зв’язала за прототипом своєї доньки. А також ляльку – хлопчика, схожого на того, який подобається моїй доні. Ці дві іграшки я не продаватиму. До речі під час їх виготовлення я використовувала різні техніки, поєднувала їх в одному виробі.
У Луцьку є чимало майстринь, які в’яжуть іграшки. Особливо, їхня кількість зросла під час карантину. Як ти ставишся до конкуренції?
Наразі із замовленнями не дуже. Я так розумію, що це пов’язано із фінансовими труднощами людей в умовах карантину. Хоча ті, ляльки, що я в’яжу – це досить бюджетний варіант. Є набагато дорожчі. Поки що затишшя в плані замовлень. Проте я маю сторінку у Facebook, присвячену своїй діяльності з виготовлення іграшок. На ютубі маю канал, де з чоловіком робимо відеоролики, в яких задіяні мої ляльки. Поки що я не дуже переймаюся щодо замовлень, наразі я більше працюю в своє задоволення.
Чи можна виготовляючи в’язані іграшки заробити достатньо грошей на прожиття?
Я думаю, що можна. Проте все залежить, чи є реклама, чи є зацікавленість продукцією серед людей. Можливо, якщо розширити географію продажу – пропонувати свої вироби мешканцям інших міст, а то і країн. Луцьк містечко – маленьке, майстринь у нас не бракує. Тому, я думаю, якщо обмежуватися лише нашим містом, то прожити тільки виготовляючи ляльки – досить складно.
Розмовляла Наталія Комар
