Нещодавно волинські соцмережі заполонили фото випускників луцьких вишів. Сотні магістрів із радістю публікували світлини у чорних мантіях із червоним коміром. Серед них гордо тримала свій третій диплом магістра і відома луцька громадська діячка, заступниця директора Палацу учнівської молоді, хореографка та голова громадської організації “Національна гідність” Олена Балабаш.
Тож як це – навчатися і, водночас, виховувати двох студентів Олена Балабаш розповіла журналістам видання Волинь infa в ексклюзивному інтерв’ю.
Розкажіть про свої перші студентські роки: які спогади найяскравіші?
Вперше я стала студенткою у далекому 1997 році. Щастю не було меж, адже я вступила на державну денну форму навчання у ВДУ ім. Лесі Українки на подвійну спеціальність “Початкове навчання і хореографія”.
Вибір майбутньої професії був не випадковим, адже більше, ніж 10 років я була вихованкою тоді ще зразкового ансамблю народного танцю “Радість”. І тому хотіла пов’язати своє життя з дітками, щоб стати для них найкращим педагогом- хореографом.
Коли пригадую свої перші студентські роки, то найяскравішими є спогади про те, як з пар бігала у танцювальній формі до майбутнього чоловіка на побачення, а він приходив на усі мої концерти. Вже на 4 курсі я вийшла заміж, а на 5 – народила першого синочка.
Під час вагітності набрала 32 кілограми зайвої ваги! Пам’ятаю, що журилися мої викладачі як же я буду танцювати і здавати державний іспит. Можу з впевненістю сказати, що не підвела їх і в кінці навчання отримала диплом з відзнакою. А саме головне, я завжди з великою вдячністю, любов’ю і теплом згадую моїх педагогів-наставників, які зробили з мене фахівця своєї справи.
З того часу пройшло вже майже 18 років, я одна з групи продовжила їхню справу і сама уже виховала сотні вихованців.
Чому вирішили вступати навчатись вдруге та втретє?
Подальші освіти я теж вибирала свідомо за потребою часу.
Коли мали свій сімейний бізнес – я опанувала професію бухгалтер-економіст, закінчивши навчання у Луцькому НТУ. На той час моя друга спеціальність була більш оплачуваною та престижнішою, але менш мені до душі. Якщо відверто, то саме ця спеціальність допомагає мені бути хорошим сімейним фінансистом.
Нещодавно я створила свою Громадянську організацію ” Національна гідність” і ось тут мої знання у веденні бухгалтерського обліку точно знадобляться. Кажуть, щоб витрачати гроші з розумом – треба спочатку витратитися на розум.
Третя моя освіта “Публічне управління та адміністрування” теж була обрана не випадково.
Мені, як керівнику, не вистачало знань при прийняті якихось управлінських рішеннь.
Лише навчаючись в СНУ ім. Лесі Українки на факультеті історії, політології та національної безпеки зрозуміла, що отримані знання можна так раціонального використовувати не лише в освітньому процесі, а й в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Я глибоко переконана, що справжній керівник, управлінець має бути обізнаним у багатьох сферах діяльності, бути гнучким до вимог часу, бути хорошим організатором та далекоглядним лідером, який не боїться брати на себе відповідальність і власним життєвим, професійним прикладом бути взірцем для наслідування.
Що порадите людям, які переконані, що в наш час диплом про вищу освіту – лише непотрібний папірець?
Безмежно радію, що тричі у своєму житті була студенткою, адже ці роки – незабутні! Нові знання, нові знайомства, нові можливості дають тобі впевненість у завтрашньому дні.
Я впевнена, що нашій державі все ж таки потрібні розумні люди! Дуже хочу, щоб мої сини які на зараз теж є студентами, були професіоналами своєї справи. І завжди цей трикутник: “Хочу! Можу! Треба!” був повноцінним і задовольняв потреби на всі 100!
Радійте життю, пробуйте себе у різних сферах, ростіть професійно, вірте у свої сили і будьте щасливими!
