Ольга Суслова із Нововолинська. Зі своїм майбутнім чоловіком, білорусом за національністю та добровольцем в українському війську, Павлом Сусловим вона познайомилася під час служби у 14-й окремій механізованій бригаді на полігоні. Ольга служила в піхоті, а Павло в розвідці. У подружжя народилася донечка Аліса. Зараз її три роки та вісім місяців, коли загинув її батько, у травні 2022 року, донці було лише півтора року.
Читайте також: Суд виніс вирок водієві, який заснув за кермом та влетів у блокпост поблизу Луцька
Вдова загиблого військовослужбовця розповіла Суспільному про історію їхнього кохання, про те, яким був Павло та своє бажання повернутися на військову службу, щоб помститися за чоловіка.
!["Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця "Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця](https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/9e6efd9551e4fbd4.jpg)
Яким був Павло Суслов та чому пішов служити в українське військо
Зі слів Ольги, Павло приїхав в Україну у 2016-му році, після того, як відслужив строкову службу в Білорусі. В Україні починав свою службу у добровольчому батальйоні. Це була перша окрема штурмова рота “Да Вінчі”.
“Я в нього питала, чого так. І він сказав: “Потому что я помню, что Россия сделала с моей страной”. Паша приїхав в Україну боротися з російською нечистю, для нього це було справа честі, того, що це такий спільний ворог. І Паша там служив півтора року”, — розповіла Ольга Суслова.
!["Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця "Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця](https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/5bdd942355e58534.jpg)
Після того Павло підписав контракт з 14-ою окремою механізованою бригадою, де з 2017 року кулеметницею служила Ольга.
“Робила те саме, що й хлопці, ходила в наряд, на спостережники, заступала на пост, їздила на стрільби. Ми познайомились на полігоні. Він високий такий, крепкий стоїть з бородою. Наша історія почалася, це 18 рік був, район Попасна – то Луганська область”, — пришадує Ольга.
Початок повномасштабного вторгнення та загибель бійця
У Павла Суслова був позивний “Волат” — він його отримав під час служби в добровольчому батальйоні через зовнішність. “Волат” — це з білоруської богатир, говорить вдова.
“У нього був підрозділ з добровольців, і він їх навчав. Бо там приїхали хлопці, 18 років, вони повністю цивільні. Не мають строкової служби, не мають ніякої бази, він їх навчав, дуже переживав за них”, — каже Ольга.
!["Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця "Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця](https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x0.1/d394938f08b9db99.jpg)
Після поранення, яке Павло отримав у 2021 році, він демобілізувався. Але 24 лютого 2022 року знову повернувся у стрій. Обороняв Київ, Ірпінь, Бучу, а потім його перевели на Миколаївський напрямок.
“15 травня 2022 року він загинув, наступивши на розтяжку. Йому було 26 років. Не могла довго змиритись з цим, того що він був неодноразово поранений, але кожен раз його рятували, а тут не врятували”, — розповідає Ольга Суслова.
Два роки життя без чоловіка
Нині Ользі Суслові 30 років. Вона навчається на факультеті філології Львівського університету. Але, каже освіту здобуває, для душі, а в планах йти на фронт, щоб помститися за смерть чоловіка.
“Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою”, — говорить на могилі загиблого чоловіка Ольга Суслова.
!["Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця "Моя душа завжди буде під цією гранітною плитою": розповідь волинянки, вдови білоруського добровольця](https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x1.78/6ad7fc432d7ef237.jpg)
Каже, що на могилу до чоловіка приходить часто: аби поділитися радісними новинами, або ж своїм смутком. З її слів, найважче пояснити доньці, чому тата немає.
“Раніше менше питала, а зараз вже старша, усвідомлює, бачить, що дітки гуляють з мамою, татом і це дуже боляче. Вона взагалі не розуміє, що тато може десь бути, приходити за нею в садочок, він для неї – фотографії, відео, його речі. Кітель його вона любить деколи вдягати”, — говрить Ольга Суслова.
Мама Павла через місяць після його загибелі підписала контракт і поїхала на фронт. Вона також вирішила продовжувати справу сина.
Читайте також наші новини у Facebook