Іван Миколайович Антонюк (нар. 19 березня 1992, с. Купичів, Турійський район, Волинська область, Україна — пом. 6 березня 2022, м. Золоте Сєвєродонецького району Луганська область.
Дід по батьківській лінії – Антонюк Василь Тимофійович був учасником УПА, бабця по маминій лінії – Цехош Ганна Василівна, заслуженим вчителем, директором Купичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, батько – Антонюк Микола Васильович, краєзнавець, керував з 1989 року осередком «Народного руху України» у Купичеві.
У 2007 році Іван Антонюк закінчив Купичівську ЗОШ І-ІІІ ступенів.
З 4 березня 2009 року очолював «Молодий Народний Рух» на Волині. Підтримав 5 вересня 2013 року об’єднання волинських осередків “Молодого Народного Руху” та “Батьківщини Молодої”.
Був ініціатором відновлення пам’ятника загиблим воякам УПА в Купичеві. Щороку організовував відвідування молоддю колишньої бази УПА “Січ” в урочищі Вовчак, а також походи на Говерлу. Брав активну участь у фестивалях Бандерштат. Створив футбольну команду з молодих рухівців
Закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж. Учасник Революції гідності.
У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата (механіка-водія БМП) до командира роти. Мав позивний “Антоніо”.
Випускник географічного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Співавтор книги “Там де воскресла Україна. Вовчак” яка вийшла у Луцьку.
У 2019 року закінчив Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного.
Загинув 6 березня 2022 року в м. Золоте на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці. Два танки прорвалися на українські позиції. Іван вискочив з бліндажа, але його скосила кулеметна черга.
Похований 14 березня 2022 року на Пагорбі Слави у рідному селі Купичів на Волині разом із загиблим земляком Леонід Тімцо.
