Як стало відомо, 17 січня зустрів свій 90-літній ювілей корінний житель селища Шацьк Георгій Якович Терета.
Про це пише Район.Шацьк.
Таку подію можна назвати грандіозною не лише в житті іменинника, а й рідних йому людей. Тож привітати ювіляра з поважною датою та побажати усіх земних благ зібралася велика дружна родина, близькі та знайомі, представники АТ «Укртелеком», якому у свій час віддав майже 40 років життя. Всі ці люди вкотре нагадали Георгію Яковичу, що люблять його та цінують як доброзичливу, щиру, людину та невтомного трудівника.
Нелегке життя випало на долю чоловіка. Народився та зростав він у простій селянській сім’ї Катерини та Якова Терет, де окрім нього було ще двоє дітей. Батьки займалися сільськогосподарською працею та змалку привчали до неї синів. Так велося в родині з діда-прадіда, які славилися у селі знатними господарями.
Життя мирних шачан назавжди змінила Друга світова війна. Змінилося воно і для Юрія, адже у 1944 році пішов на фронт і не повернувся батько. Аби підтримати матір та допомогти їй звести кінці з кінцями, разом зі старшим братом взявся виконувати усю роботу по господарству. Годі й розповідати скільки біди довелося пережити в ті страшні часи.
Не менш важкою була й професійна діяльність монтера та кабельника, яку Георгій Якович розпочав по закінченню строкової служби в армії. Адже у роки післявоєнної розрухи вперше встановлювали не лише лінії електропередач, а й радіо та телефонного зв’язку. Люди тоді навіть боялися звуків радіоприймачів і це створювало ще й психологічні труднощі у роботі.
Хоч працювати доводилося не лише у межах свого селища, а й на території багатьох районів Волинської області, і здебільшого понад нормований робочий час, без перерв на обід та відпочинок, про інше життя і не мріяв.
Має Георгій Терета чималі «здобутки» і на сімейній ниві. Разом із дружиною Тетяною, яка на превеликий жаль, вже давно відійшла у вічність, виростили та виховали синів Миколу, Віктора, Василя. Окрім них дарують турботу, любов і тепло онуки та правнуки. Тож є кому прийти на допомогу, потішити та розрадити, хоч, не зважаючи на пережите, чоловік не втрачає оптимізму та віри в усе найкраще.
Про події, що відбуваються не лише на Україні, а й у всьому світі, дізнається завдяки телебаченню та пресі. З нетерпінням чекає Георгій Якович перемоги та миру на своїй Батьківщині.
Поки хоч якось дає собі раду – не бажає залишати рідну домівку, адже саме тут минали один за одним його дев’яносто років. Тут господареві додають наснаги рідні стіни та природа навкруги, а домашні клопоти допомагають із користю провести кожен новий день.
Поділився пан Юрій зі мною і секретом свого довголіття:
«Довге життя людині дається від Бога, проте, щоб добре почуватися та якнайдовше залишатися на цій землі, слід любити усе живе навкруги та справу, якою займаєшся; багато рухатися, працювати та не робити нікому зла», – розповідає шачанин.
Але, дивлячись на велику та дружну родину, яка зібралася привітати ювіляра, розумієш, звідки ще беруться сили та енергія до життя.
