Як стало відомо, на фронті загинув боєць з Рівненщини Вадим Блищик, який має 15 річний досвід служби.
Як повідомляє Район.Вараш, строкову службу Вадим відслужив у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв’язку. Служба юнакові прийшлася до душі, тож він продовжив її у Новограді-Волинському, де уклав свій перший контракт. Згодом таких контрактів у його житті було ще чимало, передає Рівне Вечірнє.
Професійна військова служба для Вадима Блищика розпочалася на посаді гранатометника. Проте командування швидко побачило його хист і перспективи, й невдовзі, коли наприкінці 2007 року на базі бригади формувався батальйон для ротації «Укрполбату», він був переведений до нього вже молодшим командиром – на посаду командира спеціального відділення.
Потім була миротворча місія у Косово. У розірваному війною краю разом із товаришами по службі Вадим здебільшого патрулював місцевість у зоні відповідальності «Укрполбату», а після проголошення незалежності Косова українські вояки охороняли суд та муніципалітет.
Шість місяців на базі «Укрполбату» у Брезовиці. Патрулювання, охорона, перевірки громадян та їхніх транспортних засобів, забезпечення порядку в населених пунктах. Як не прикро, усе це потім знадобилося йому в рідній Україні.
Після Балкан миротворці відпочивали недовго, адже 30-та бригада завжди славилася напруженими темпами бойової підготовки, і її вояки й до війни, можна сказати, жили на полігонах.
У 2009 році Вадим Блищик відправився на навчання до школи сержантів у Десну.
Вже через рік сержант Блищик брав участь у міжнародних навчаннях у Румунії. Протягом майже трьох тижнів там американські морські піхотинці тренували українських колег на полігоні Бабадаг, де проходили вишкіл навчання за миротворчою тематикою.
2011 рік для головного сержанта взводу ознаменувався участю в дослідницькому командно-штабному навчанні «Адекватне реагування-2011».
У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного він протягом трьох місяців вивчав англійську мову, а потім протягом трьох тижнів перебував у відрядженні у німецькому місті Хохенфельц, вивчаючи досвід іноземних колег у багатонаціональному центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі.
Друга ротація у Косовому розпочалася для Вадима незадовго до Революції Гідності. Рік на Балканах здавався вічністю, адже на Батьківщину тим часом нахабно вдерлися російські терористи. Зрештою батальйон повернувся до Новоград-Волинського і вже за 5 днів був на Широкому Лані. Тиждень бойового злагодження, і 9 травня підрозділ зайшов до населеного пункту Містки, а згодом перебазувався до Новоайдару.
Місяць Вадим із своїми хлопцями ніс службу на блокпосту, після чого їх перекинули під Кремінну. Там сержант дістав поранення – кулю калібру 7,62 міліметра – в руку. Куля заділа кістку, тож лікуватися довелося досить довго, кілька місяців. Коли він прибув після одужання до частини, вона вже вийшла на відновлення боєздатності до пункту постійної дислокації й, майже одразу – на полігон. У ППД головний сержант взводу отримав і свою заслужену нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня.
А далі були нові й нові ротації. Логвинове та бої за Дебальцеве, Троїцьке та Новотроїцьке, Тарамчук та Мар’їнка, Попасна та Новозванівка.
Лише одну ротацію на схід держави сержант пропустив, адже протягом року проходив службу в управлінні ОК «Захід», сержантом-менеджером, у групі по роботі з сержантським складом. Найкращі сержанти оперативного командування у складі цієї групи займалися відбором кандидатів на сержантські посади, питаннями лідерства у військових колективах та підготовкою сержантів до навчання. Коли ця місія була виконана, сержант повернувся до рідної бригади і продовжив службу.
За її час він заочно здобув вищу освіту – став бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.
А 24 лютого 2022 року в Україні почалась повномасштабна війна. Війна, яка стала останньою у житті захисника із невеличкого села на Володимиреччині.
