“Молися за нас, синку, і захисти з Небес”, – мати загиблого воїна Андрія Семеновича написала зворушливий пост

Як відомо, безжальна війна з російськими окупантами, в результаті якого постраждала велика кількість людей, прокотилась жалем у місті Берестечко. Адже Волинь втратила ще одного свого Сина.

Відтак, мати загиблого героя Валентина Вільчинська вирішила написати на його честь зворушливий пост у соцмережі Facebook.

Дякую Господу і пишаюся, що я була і є матір’ю Героя. Тепер він у Батька Небесного і навіки живий у нашій пам’яті.

Мій син – Семенович Андрій Олександрович.

Народився 4 жовтня 1999 року. в м. Берестечко.

Пам’ятаю, як вперше у 2006 році маленьким школяриком він пішов до 1 класу.

Закінчивши 9 класів Берестечківської загальноосвітньої школи у 2015 р., уже юнаком вступив до Дубенського медичного коледжу, в якому ще протягом 4 років здобував професію фельдшера-акушера.

Мій син був справжнім патріотом з добрим та, одночасно, хоробрим серцем.

Він свідомо прийняв рішення захищати рідну землю від окупантської орди та підписав контракт із Збройними Силами України, де служив і застосовував свої професійні фельдшерські вміння. Військові побратими називали його “Док”.

З кінця 2020 р. перевівся у розвідувальну роту.

Наш герой захищав Українську землю, мужньо боровся за свободу власного народу. За життя та мирне небо над головою свої батьків, сестер та маленького братика, яких дуже любив.

Друзі називали його “душею компанії”.

Він вірив у Бога та любив церкву.

У мирний час мій син допомагав священнику під час Богослужінь.

Андрій був життєрадісним, енергійним та волелюбним юнаком. Мав багато друзів, умів надати підтримку та поспішав прийти на допомогу у разі потреби.

8 травня 2022 року на полі бою ворожа куля обірвала життя моєї дитини, нашого воїна Андрія Семеновича. Господь покликав його до себе і відкрив небо перед ще одним Ангелом.

Молися за нас, синку, і захисти з Небес!

А ми тут на землі молимось за спокій твоєї душі у вічній пам’яті про тебе.

Адже ти говорив: “Гірше смерті – бути забутим!”

Я хочу подякувати людям за підтримку, моральну та матеріальну допомогу. Усім, хто був та є поряд у цей скорботний для нашої родини час.

Дякую сусідам, друзям мого сина, однокласникам, одногрупникам, родині зі Львова, Горохова, Луцька, Демидівки, моїм колегам та колегам батька Андрія.

Я дуже вдячна військовим із частини, де служив мій син, його військовим побратимам.

Ціную підтримку та допомогу голови Демидівської селищної ради.

Висловлюю сердечну вдячність усім, хто згадує Андрія у своїх молитвах.

Нехай Господь захистить усіх воїнів, усіх мирних людей.

Та прийме спочилих у Своє Царство Небесне.