Як відомо, 6 квітня виповнився б 81 рік заслуженому працівникові культури України, почесному громадянину Волині, авторові славню Волинського краю «Волинь моя» Степанові Федоровичу Кривенькому.
Коли тато жив, його іменини віщували для мистецької родини Горохівщини прихід весни. У Вільхівці, де він народився й створив славнозвісний народний аматорський хор «Хлібодар», було сонячно від променистих повагою усмішок хлібодарівців. У Горохівському Будинку культури, в якому працював акомпаніатором, колеги дарували йому перші квіти й пам’ятні сувеніри, друзі бажали здоров’я й удачі. Всі, хто любив Піснедара за його доброзичливу вдачу й талант, зичили нашому рідному творчого натхнення, а я з мамою Марією пригорталися до нього з найгарнішими мріями про ще багато-багато таких чудових весен, передає Волинь.
Не судилося. Татова пісня обірвалася на 51-му році його життя. 11 років тому не стало мами Марії Климівни, але від спогадів про них душа наповнюється особливим світлом. Тато в його ореолі завжди задуманий, наче з його уст ось-ось і злетить нова нотка, а відтак мелодія і пісня. Мама – вродлива й така ж залюблена в пісенну творчість…
Досі почуваюся найщасливішою донькою в світі, коли чую прегарні спогади тих, кому Степан Кривенький грав і співав на концертах, писав свої твори, був другом і митцем-соратником. Їх дуже багато.
Цими днями одну з багатьох історій про дивосилу батькової пісні розповів його троюрідний брат, лучанин Володимир Зелюк. Приблизно 17 років тому відомий інвестор з Данії шукав на території Волині привабливий об’єкт для господарювання. Вечеряли в одному з луцьких ресторанів, як раптом музиканти заграли пісню «Волинь моя». Улюблений мотив підхопив чималий зал. Мелодія явно дуже сподобалася поважним гостям, але якому районові тоді вони віддали інвестиційну перевагу, з’ясувалося через кілька місяців.
Делегацію волинських посадовців, у складі якої був і Володимир Зелюк, у Копенгагені датчани зустріли … піснею Степана Кривенького «Волинь моя». До слова, господарі, як могли, підспівували землякам її автора.
“В ці хвилини ми зрозуміли, що інвестор обрав Горохівський район. Невдовзі в селі Звинячому успішно запрацювало українсько-датське підприємство «Пода-Волинь», а пісня «Волинь моя» стала його своєрідною візитівкою. Можливо, вона – частинка цієї перемоги! “, – гордиться досі Володимир Зелюк.
Невдовзі в селі Звинячому успішно запрацювало українсько-датське підприємство «Пода-Волинь», а пісня «Волинь моя» стала його своєрідною візитівкою.
А ще лейтмотивом всіх твоїх пісень, Тату, є побажання миру рідній землі. Це побажання в розповідях про те, як «ридали діти й матері, в диму побачивши руїну», що Україна «не хоче гніву й крові, не хоче сліз свого Дніпра».
Твої пісні про мир тепер зворушливо до сліз виспівують колеги горохівчани й хлібодарівці:
Я хочу, щоб росла пшениця,
Я хочу пісні солов’я,
Щоб хлібом пахло у світлиці,
Щоб миром сіялась земля.
Так буде, рідний. Україна, яку Ти оспівував, окрилював, обожнював, після ненависної війни з рашистами відродиться й буде такою ж гарною, якою в Твоїх піснях милуються люди всього світу. Дякуємо Тату, дідусю за любов. Вона для нас сяє промінням із Небес і людських сердець.
Донька й внук Степана Кривенького Леся і Михайло ВЛАШИНЦІ.
