Завдяки закону про декомунізацію з мапи селища нарешті ця назва зникла. А інші назви? Чи не відгонить, наприклад, комуністичною ідеологією від міфічних Зої Космодем’янської чи Олега Кошового, чиї імена й досі носять любешівські вулиці? Ці імена-міфи створила система, що 70 років обдурювала народ. Погодьтеся, якщо хтось обдурив нас хоч раз, чи довірятимемо такому? Про це повідомляє Район. Любешів.
Або вулиця на честь кар’єриста, грубіяна, холуя Москви, партизана Федорова, який привів своє військо під Лобну не стільки визволяти наш край від німців, як воювати з УПА, тобто вести братовбивчу війну. А Галан? Цей так званий письменник, що, відробляючи 30 срібняків, очорнював справжніх українських патріотів?
Можна помітити на мапі Любешева і досі сумнівні для вшанування в Україні, нашому краю імена Чкалова, Єсеніна, Шолохова, Островського (того, мабуть, котрий написав наскрізь просякнутий комуністичними ідеалами роман «Як артувалася сталь»), Пушкіна; є вулиця 30-річчя Перемоги (якої – не вказується) і навіть вулиця Колгоспна.
У будь-якій назві, у тому числі й вуличній, наша історія, наша честь. Невже в Україні, в нашому краї нема достойних імен, що мусимо вживати чужинських та ще й сумнівної вартості? Може, Маяковський і справді великий поет, але для нас чужинець та ще й вихвалював у своїх творах радянську владу, комунізм, а згодом наклав на себе руки. Хіба можна поважати людину, яка зазіхнула на життя, навіть і своє? Життя – це справа Божа, Бог його дає, він його і забере. Самогубців у народі здавна не шанували, особливо церква.
Шолохов хоч і нобелівський лауреат, та що він зробив для Любешева, України, щоб називати його іменем вулицю? Невже в нас нема своїх, українських письменників? Є! І навіть уродженці Любешівщини, які писали про свій край, ходили вулицями селища, жили тут. Скажімо, Григорій Мацерук – талановитий журналіст і прозаїк, творчу стежину якого обірвала рання смерть. Може, Маяковський чи Шолохов поступилися б своїм місцем нашому землякові?
