Ірина Констанкевич усім знана, як депутатка Верховної Ради. Як відомо, Ірина Констанкевич активна громадська діячка, яка бере участь у численних проєктах, спрямованих, як на захист своєї громади , так і держави вцілому. Стільки провідних ролей одночасно виконувати жінці, безперечно складно.
Відтак, у розмові з журналісткою Тетяною Яцечко – Блаженко Ірина Констанкевич розповіла про свій життєвий шлях, пригадала студентські роки та переконала, що жінці у науці – бути!
Освіта філологині
Як відомо, за освітою пані Ірина філолог, чому саме філологія?
Якщо відверто, то філологія стала професією випадковою. Я дійсно любила дуже читати. Я перечитала усе, що можна було вдома. Я читала «запоями». Згодом, я вступила на філогогічне, склавши два іспити на відмінно.
Студентське життя у Києві
Який Київ студенський? Які місця у Києві пов’язують Ваше студентське життя?
Я дуже люблю Київ і він справді тісно переплетений з роками моєї молодості: 5 років університету, 3 роки аспірантури. Далі – докторантура в Києві, зараз – Верховна Рада у другій каденції. Можна десь говорити, що я 50/50 Луцьк і Київ. Але Київ для студентів – місто рай, тому що можливостей дуже багато.
Я відкривала собі Київ і через музеї, і через бібліотеки. Під час навчання, ми писали конспекти руками, аж до мозолів. А тому, перший і другий курси я була клято у бібліотеці. Я була такою… «училкою». Я все учила. Полюбляла кінотеатр «Київ», численні парки.
Я дякую батькам, які мені зробили мою мрію. Дякую Богу, за те, що я все – таки навчалася.
«Використовуйте кожен день сповна. Треба усе, що в тебе є сьогодні, усі можливості використовувати так, що начебто, цей день більше ніколи не повторюється Я це зрозуміла з третього курсу», – зичить студентам Ірина Констанкевич.
Мало хто знає, що пані Ірина після закінчення навчального закладу, працювала вчителькою української мови і літератури у Луцькій школі №5.
Досвід у школі. Чи варто спробувати власні сили, працюючи у школі?
Я була успішною студенткою, мала підвищену стипендію. Проте, будучи студенткою, я шукала підробітки, навіть намагалася влаштуватися на кондитерську фабрику.
Відверто скажу, я не мріяла про школу. Мені здавалось, що школа лишилася моєю мрією віку 5-7 років. До школи я дуже хотіла бути вчителькою. Але коли я пішла в школу і навчалася в ній, зрозуміла – це не моє.
Я пропрацювала рік у луцькій школі №5. На той час, це була російська школа. Утім, у мене був такий стан: «Що я тут роблю?».. ..Всюди у ній панувала російська мова. Адже вчилися діти військових, діти з російськомовних сімей. Мені було направду складно.
Наука і материнство
Це було непросто. Я захистила дисертацію, коли сину Оресту було 7 років. Довелося поєднувати і декретну відпустку, і роботу. До слова, я працювала у 14 –й гімназії, що у Луцьку. Там були добірні діти, класи. Там панувала розкіш спілкування. Діти були «заточені на навчанні». Це був інший бік медалі педагогіки, якою вона може бути на зламі освіти і науки в умовах шкільної програми.
Відтак, поки донька Соломія не підросла, до докторської я не бралася. Зізнаюсь, у мене був такий комплекс: «якщо я буду проводити весь час над книгами, буду займатися докторською дисертацією, то я вкраду свій час у дітей. Як мама, я у них щось забираю, або не додаю. І це егоїстично. Я вважала, що необхідно зреалізуватися в материнстві, виконати ці обов’яки, а тоді – займатися наукою.
Наука – тяжка дорога
Якщо жінка прагне бути науковцею найвищого рівня, тоді направду потрібно від багато чого відмовлятися і треба бути свідомим, від чого ти саме відмовляєшся.
Це колосальна робота. Пригадую, у мене колись було 4 лекції в день: одна на історичному, одна в головному корпусі сучасної мови та літератури для факультету романо – германської філології і потім дві пари на філологічному. Відтак, вночі ти готуєшся, вранці – ідеш до студентів. Але – це школа життя. Всі мають пройти її, інакше без зусиль – ти нічого не доб’єшся. Я в цьому переконана.
Захоплення
Я люблю читати і купую книги по мистецтву разом з чоловіком, навіть серії збираємо. Ще у школі я прочитала усе про імпресіоністів, знала хто такий Ренуар. Книги, це навіть не хоббі – це частина життя.
Спорт пришов надто пізно, коли народилася Соломія. Практично через місяць після її народження, я пішла займатися таким видом спорту, як пілатес. Я наполегливо займалася тренуванням. Нині, я продовжую займатися фізичними навантаженнями у спортзалі.
Значущі слова у житті
Направду, мені пощастило в родині мати таких людей, які стали для мене авторитетами в житті. Нас виховувала бабця. Моя бабуся знала чимало казок, також вона співала. Варто зазначити, що бабця пам’ятала з власного досвіду Першу світову війну, голодомор. Вона була так званою моєю «книгою. Ми все отримували від неї, і це був важливий досвід. Батьки теж чимало розповідали.
Крім цього, у мене були дуже гарні викладачі в університеті. Культура поведінки, манери викладання лекційного матеріалу, висока університетська культура прийшла разом з ними.
Жінка в політиці
Я в парламенті перебуваю вже 5 років. Відтак, я впевнено можу стверджувати, що професіоналізм жінки буде для неї найкрашою репутаційною відзнакою. Якщо ти орієнтуєшся в предметі свого відання, якщо ти дійсно компетентна, правильно ведеш дискусію і усім своїм вилядом демонструєш, що ти на висоті, то які не були б ці колеги – чоловіки. Вони твою «силу» відчують відразу.
Спілкування з виборцями
Якщо ти хочеш, щоб тебе почули і зрозуміли, необхідно говорити тією мовою, яка зрозуміла усім учасникам діалогу. Треба також надавати можливість людям висловити їхні думки, побажання і не бути центром зустрічей. У мене були великі зустрічі у далеких селах. Відтак, енергетика у людей йде від душі.
В політиці треба бути щирим, відвертим перед своїм виборцям, навіть якщо ви щось не зробили. Майте сміливість і чесність сказати: «я не подужав це». Необхідно поважати свого виборця, співрозмовника – такими правилами навчило мене депутатське життя.
Побажання волинським красуням – студенткам
Розкривайте усі свої природні здібності, того що ви навчились на усі 100%. Не занижуйте свою планку. Несіть красу. І передавайте ту красу, тим кого навчаєте або з ким ви працюєте. Ніколи не забувайте повертатись в альма – матер.
https://www.facebook.com/vnu.edu.ua/videos/165551882455012
