Сергій та Людмила Савчуки 20 березня поховали єдиного сина Дениса, який загинув під час виконання бойового завдання на Курщині у січні 2025 року. 39-річний військовослужбовець пів року служив старшим навідником в 21-ій окремій механізованій бригаді, рік та два місяці вважався зниклим безвісти.
Як розповіли батьки Дениса, до загибелі син служив пів року. Востаннє з ним вдалось поспілкуватися на Святвечір 24 грудня 2024 року.
«Мій чоловік сказав, каже: «Я хочу поговорити з Денисом» і набрав. Зв’язок був дуже поганий. Денис взяв трубку і сказав: «Я на виході». І я хотіла поговорити, але коли взяла трубку, уже зв’язку не було. Така в нас була остання розмова із сином», — каже Людмила Савчук.
Денис Савчук закінчив Харківський університет імені Каразіна, займався програмуванням. У 2015-му році одружився і в 2016-му у нього народилась донька Ангеліна. Зараз їй 10 років.
«Він завжди радів, коли мав вільний час і відвезти в школу її, і погуляти, а для Ангелінки — це для неї була велика така радість. Вона одягалась в найкраще платтячко, брала найкращу сумочку та йшла з ним», — розповідає Людмила Савчук.
Звістку про те, що син вважається зниклим безвісти родина отримала у січні 2025 року. Від побратимів дізналися, що на позиціях він тоді був понад місяць. Мав поранення в руку та ногу. Тоді, каже Людмила Савчук, розпочалися місяці очікувань та сподівань. Щоп’ятниці жінка ходила на акції в центрі міста, які організовують родини зниклих безвісти.
«Воно давало мені жити дальше, шукати сина, вірити, що він живий, спілкувалася з такими жіночками, родинами, такими, як я. Там не потрібно було нічого пояснювати, вони розуміли все з пів слова», — розповідає жінка.
Під час акцій жінки їй сказали, що батькам доведеться пережити три найболючіші моменти: перший — це звістка про те, що син зник безвісти, друга — це, коли передадуть його особисті речі і третє — це сповіщення про загибель.
«Через рік і два місяці на День народження сина прийшло повідомлення, що він повертається «На щиті». Загибель встановили за результатами експертизи ДНК. Я дуже його хотіла погладити, а цього зробити мені не дозволили, сказали, що це не можна. Дуже хотілось обняти, поговорити з ним один на один, не вийшло», — розповідає Людмила Савчук.
Поховали Дениса Савчука 20 березня на міському кладавищі у селі Гаразджа. Нині, кажуть батьки, прагнуть зберегти пам’ять про Дениса, щоб його не забули.
