Педагогиня Наталія Видрич із волинського села Велимче опанувала новий фах — варіння сирів. Вона — колишня вчителька української мови та літератури, пройшла навчання у Швейцарії, повернулася додому і варить авторські сири.
Зараз жінка експериментує зі смаками. Як зважилася розпочати нову справу, розповіла Суспільному.
Сирами Наталія займається 12 років. Думка про власну сироварню зародилася у роки студентства, коли мешкала у гуртожитку коло ринку.
“На ринку продавали все, і в тому числі сир. Мені завжди його хотілося, але ж студенти не можуть собі дозволити купити сир. Я завжди думала, як його можна зробити з тими дірочками чи без”, — зізналася Наталія Видрич.
З народження доньки у 2013 році волинянка почала шукати в інтернеті інформацію про сироваріння. Усе доводилося напрацьовувати практикою.
“Методом зіпсованого молока, сиру, методом проб для родичів, сусідів, курей і собак, добре, що вони є. І тепер маємо от таку сироварню”, — додала вона.
Також жінка брала участь у майстер-класах в Україні та за кордоном. Каже, що найкращим досвідом стало навчання у Швейцарії. Зазначає, що досі живе цими спогадами й мріє, щоб в Україні ця справа просувалася не гірше ніж за кордоном.
Наталія Видрич розповідає, що останні 12 років поєднувала сироваріння з вчителюванням, цього року почала виділяти увесь свій час виготовленню кисло-молочної продукції.
“Щодня варю сир. Справа, яку любиш, не набридає. Інколи, коли багато роботи — це перед Пасхою — це втомлює, але відпочила три дні й вже чогось бракує. Я радію, що займаюся однією справою належним чином”, — пояснює вона.
Додає, що у 2025 році мала випускний клас, а разом з ним і пішла зі школи сама. Зазначає: було дуже приємно, що учні підтримували занятися улюбленою справою.
“Варю дуже різні сири, бо сироваріння — це не сухий технічний процес, це творчість, а я людина творча. Пригадую, мій керівник дипломної говорив: “Тобі краще малювати, а не писати дипломну””, — каже Наталія Видрич.
Тому приносить творчість і під час приготування: експериментує з технологіями, заквасками, смаками. Наразі працює над технологією виготовлення сиру з робочою назвою “чорнобривець”. Улюбленцем серед замовників є сир з пажитником.
Сама сировариня любить готувати та їсти камамбер, його часто замовляють, особливо на свята.
Як роблять сир
Розповідає: традиційний кіпрський сир халумі дуже люблять волинські поціновувачі сирів, адже його можна смажити на сковорідці, на грилі, він смакує до гарячих салатів, на бутерброд та як окрема їжа. Для його приготування бере свіже молоко — не більше двох годин після доїння.
Нагріває його до 38 градусів і викладає сирне зерно у форми на 270-300 грамів. Коли сироватка готова, від неї віднімають рикоту, і орієнтовно годину варять халумі.
Молоко для своєї продукції отримує від своїх корів і трохи докуповує у перевірених роками господинь.
“Коли вже більше молока, тут постає питання якості сировини й в тому, що потрібна допомога, а я люблю контролювати всі процеси самостійно — такий поліський характер”, — зізналася Наталія Видрич.
Додає: варить сири різні не тільки за кольором чи добавками, а й технологіями — молоді та витяжні сири, крем-сир, сирні кульки, напівтверді, витримані сири, які визрівають від декількох місяців до року.
