62-річний Василь Ханзерук — різьбяр із села Світязь на Волині, який створює крафтові вироби з дерева. У своїх роботах пенсіонер відтворює символи та атмосферу найбільшого озера України Світязя.
На створення сувенірів надихає місцева природа, розповів чоловік Суспільному. Майстер вирізає з дерева птахів, човни, лісові елементи та інші фігури.
Коли почалося захоплення різьбленням
Різьбити волинянин почав ще у дитинстві.
“Я, наприклад, почав різати, ще як малий був. Як корови пас, ножик брав і там кораблика вирізав. Це перше, що було”, — пригадує майстер.
Спеціально ремеслу волинянин ніде не навчався. Зізнається: відчуття роботи з деревом прийшло саме.
“Воно мені саме якось підказувало, як його різати. Є чуйка в мене: як, куди, що поправити, де добавити чи забрати. Я можу ліпити, різати і все воно саме по собі”, — говорить чоловік.
Окрім різьблення, Василь Ханзерук малює картини. Перші дві роботи створив ще у молодості. Їх подарував своїй майбутній дружині.
“Це подарував жінці, як зустрічалися, на 8 березня, а це — на Новий рік. Полотно було сире, то ниткою обмотував і в кульок складав, щоб не розмазалося, але довіз нормально”, — розповідає майстер.
Натхнення — природа Шацького краю
У різьблених виробах волинянин намагається відобразити природу та красу Шацького краю.
“Наш край багатий озерами. Тут усе кругом очеретами обросле. Навіть на гербі Шацького краю є очеретина. Я вирізаю лелек, цапель, які занесені до Червоної книги”, — каже майстер.
Серед його виробів є й човни. З дерева Василь Ханзерук відтворює ті, що використовують на озері Світязь.
“Берег тут заставлений човнами. Вони незвичайні, не такі, як на інших озерах. Називаються “плоскодонки”. Робляться з дощок і мають плоске дно”, — пояснює чоловік.
Що таке “чачки”
Свої дерев’яні вироби майстер називає “чачками”. Це слово запам’яталося йому ще з дитинства.
“Колись бабуся так казала — “чачки”. Я так зрозумів, що це іграшка. От і прижилося”, — говорить майстер.
Процес створення сувенірів — повністю ручний. Майстер спершу малює форму майбутнього виробу, а потім вирізає його різцями, знімаючи зайву товщину вздовж волокон деревини.
“Треба силу мати, бо рука болить, як ріжеш цілий день”, — наголошує Василь Ханзерук.
До роботи долучається і його донька Марія. Вона займається фінальною обробкою виробів та їх фотографуванням.
“Тато дає мені нашліфовані вироби, а я їх покриваю і доводжу до такого вигляду, щоб можна було передати людям”, — розповідає Марія.
Майстерня та робота руками
Для покриття використовують безпечні матеріали на основі воску та рослинних олій.
“Тут немає шкідливих домішок, тому ці іграшки безпечні навіть для дітей”, — каже донька.
Майстер працює у власній майстерні, де зібрано чимало інструментів — від пил і лобзиків до свердлильного станка та зварювального апарата.
На запитання, ким би себе назвав — різьбярем, художником чи майстром, чоловік відповідає: “Майстер на всі руки, напевно. Тому що я за що не брався — воно в мене більш-менш получалося”.
Крім того, Василь Ханзерук малює, різьбить та виготовляє різноманітні інструменти, щоб полегшити працю в селі.
Матеріал підготувала кореспондентка Уляна Цісарук
