За роки війни українці часто чули від військових про «зони смерті» або «кіл-зони». Це сірі зони поруч із лінією фронту, де знищується все, що там знаходиться. Подекуди ці території простягаються на великі відстані, через що виникає хибна думка, ніби лінії фронту не існує, а війна скрізь.
Що таке кіл-зона та як вона працює
Раніше такі зони розтягувалися на 10–15 кілометрів. Але за роки повномасштабного вторгнення вони кардинально змінилися і значно розширилися — передусім завдяки активному формуванню цих ділянок з обох сторін.
На думку військового експерта Ігоря Романенка, формування кіл-зон стало важливою особливістю ведення бойових дій у сучасній війні.
В коментарі для TСН.ua експерт детально пояснив механіку роботи таких зон:
«Простір, де формується кіл-зона — це в основному суходіл, до якого може примикати водойма, а також повітряний простір над ними. Це територія, де, використовуючи засоби завдавання різних ударів — від сучасних дронів та артилерії до авіації — знищується все, що є ворожим на цій території. Причому це робиться настільки ефективно, що отримало неофіційну назву — кіл-зона або зона смерті. Якщо у цю зону потрапляє військова техніка чи жива сила противника, то за короткий час розвідка їх виявляє, і засоби нанесення ударів знищують цілі», — розповідає Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенанта у відставці та заступника начальника Генштабу (2006–2010 рр.)
За словами експерта, останнім часом площа кіл-зон від лінії бойового зіткнення зміщується в обидва боки.
«Вона стабільно сягає близько 30 кілометрів. І кіл-зони нарощуються передусім за рахунок дронів, які літають на довгі дистанції та завдають ударів. Це досягається завдяки технічним змінам у БПЛА, а також використанню дронів на оптоволокні. Їх кількість збільшується, і засоби РЕБ проти них безсилі. Також у кіл-зонах використовуються дрони-матки. Такий дрон долає відстань до 40 кілометрів і несе на собі 2–3 FPV-дрони-камікадзе, які додатково розширюють зону для завдавання ударів», — зазначає фахівець.
Окрім безпілотників, «зони смерті» активно підтримує авіація керованими бомбами (КАБами), а також артилерія та РСЗВ, дальність яких сягає 40–60 кілометрів. У сукупності це розширює небезпечну територію далеко за межі 30-кілометрової зони.
Війна іде під землю: приклади Запоріжжя та В’єтнаму
Поява на фронті кіл-зон змусила військових буквально вкопуватися в землю. Зараз на лінії зіткнення чимало підземних бункерів, звідки ведеться керування боєм.
Нещодавно окупанти продемонстрували свій підземний командний пункт на Запорізькому напрямку, де вони нібито почуваються у безпеці.
Ігор Романенко пояснює цю тенденцію історичними паралелями:
«Сучасні війни змушують військових йти під землю. Особливо коли у противника є перевага в авіації. Протилежна сторона, щоб виживати, змушена вгризатися у землю. Згадаймо таке домінування авіації США у В’єтнамі. Їхні військові будували у джунглях цілі підземні міста. Тож і зараз на лінії зіткнення в Україні з’являються підземні схови, завдяки яким можна не тільки вижити, а й вести управління військами. Поки що це лише елементи підземних міст, але все це розвивається, бо якщо ти не заглиблюєшся у землю — будеш знищений противником», — каже генерал-лейтенант.
Водночас він додає, що технології не стоять на місці: сучасні ракети на кшталт Storm Shadow, SCALP та TAURUS здатні пробивати бетонні дахи підземних інженерних споруд і знищувати все всередині.
