У цивільному житті Андрій Хомулко впродовж 18-ти років працював фельдшером на “швидкій допомозі” в Луцьку. Згодом 10 років був реабілітологом у футбольному клубі “Волинь”. Станом на початок 2022-го чоловік уже 3 роки жив з ендопротезом кульшового суглоба, мав третю групу інвалідності, проте в день початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до ТЦК, – пише Суспільне.
Історію фельдшера евакуаційного відділення медичної роти, розповіли на Facebook-сторінці 100 окремої механізованої бригади.
Вже майже 4 роки старший сержант Андрій Хомулко служить. Разом бійцями бригади пройшов бої на Лиманському, Покровському, Торецькому, Костянтинівському напрямках.
Військовослужбовець зізнається, що чимало моторошних травм йому доводилося бачити і впродовж 18-ти років роботи на “швидкій”, проте у цивільному житті від надання медичної допомоги людині не відволікали вибухи.
“За часів роботи реабілітологом у “Волині”, мені часто доводилося давати гравцям настанови. Пояснення, як правило, завершував запитанням: “Understand?”. — А у відповідь традиційно лунало: “Understand, Андрію Володимировичу!”. Тож потрапивши до війська я взяв його собі за псевдо — “Understand”, — розповідає Андрій Хомулко.
Якось фельдшеру евакуаційного відділення довелося надавати допомогу двом молодим бійцям-харків’янам, які підірвалися на протипіхотних мінах у Торецьку.
“Я працював з легшим пораненим, а тим часом його побратим з відірваною стопою вже розпитував: де можна буде пройти протезування і скільки часу це займе — бо ж треба якнайшвидше повертатися на фронт. У такі моменти відчуваєш справжню гордість за цю країну і за цих людей…”, — каже фельдшер.
Потрапивши у 45 років до війська, Андрій Хомулко пішов слідами сина Станіслава. Адже син закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного — і ще з часів АТО/ООС боронить Україну в лавах ЗСУ.
Натомість донька Христина, обрала якраз “батьківський” шлях — дівчина є студенткою-другокурсницею медичного вишу, навчається у Тернополі. Тим часом в Луцьку на пана Андрія з нетерпінням чекає дружина Наталя. А ще 76-річна мама, Неля Василівна: Живе в селі. Хазяйнує. Тримає качок — чекає, коли син приїде у відпустку, щоб їх порубати.
