Волинянину Андрію Охотинському був 21 рік, коли почалася повномасштабна війна. Хлопець навчався на художника, але пішов добровольцем на військову службу у бригаду спеціального призначення Національної гвардії України “Азов”.
Пів року без ротації він воював на лінії бойового зіткнення. У 22 роки військовослужбовець поліг у боях на Луганщині, розповіла Суспільному його матір Руслана Залевська.
Жінка каже: виховувала Андрія у селі Старики Луцького району.
“То була дуже бажана дитина. Все надіялась, що буду мати з ким віку доживати. А тут так сталося! Він змалечку хотів бути солдатом. Весь час ходив з бабою і дідом на базар, купували солдатиків, воєнну одежу, і з пістолетиками бавився, і машинами воєнними”, — пригадує Руслана Залевська.
Зі слів жінки, два роки її син займався боксом у Горохові. Згодом вчився в Луцьку на художника, найбільше йому подобалося малювати простим олівцем. Його бабуся досі зберігає написаний ним портрет.
“Так сиділа коло нього, і він сів на койку. Я не бачила, що він мене рисував. Нарисував, а тоді показує мені: “Бабо, дивіться!”, — говорить бабуся полеглого Любов Шляхтович, роздивляючись портрет.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Андрій Охотинський записався у добровольці. Про своє рішення матір не попередив.
“Подзвонив старший син, запитав мене: “Де Андрій?”. Кажу: “Поїхав сьогодні на роботу”. А він каже: “Пішов служити”. Я зателефонувала, але Андрій тиждень трубку не брав, а коли вже подзвонив, то був дуже задоволений що пішов”, — додала вона.
Андрій Охотинський вступив у бригаду “Азов”, пройшов курс бойової підготовки, став кулеметником, потім перейшов на розвідника. Мав позивний “Охота”.
“Коли він дзвонив мені, я питаю: “Андрію, що в тебе?” — “Все добре. В мене все добре”. Він більше мені нічого не розказував, бо я плакала”, — розповіла Руслана Залевська.
Мати пригадує: востаннє Андрій приїжджав додому поспіхом, всього на дві години.
“Я прибігла за ним, він мене обняв каже: “Мамо, я тебе так люблю”. І я кажу: “Я тебе люблю. Андрійко, женись! Я так хочу мати невістку, внуків. Я вже старша”. А він казав: “Після війни”. Далі пішли на кухню. Він тут довго не був. Це був останній раз, як я його бачила”, — сказала вона.
Андрій Охотинський загинув 27 грудня 2023 року під час боїв у Серебрянському лісі, поблизу селища Діброва на Луганщині. Його відзначили почесним нагрудним знаком “Золотий хрест” від Головнокомандувача ЗСУ та орденом “За мужність” III ступеня посмертно. Поховали Андрія на кладовищі поруч із батьком.
Руслана Залевська переконана, людина не має жити марно, тому хоче всиновити дитину, щоб віддати їй свою любов. Зізналася, що вже підготувала необхідні документи й має написати заяву.
