Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?
Про різдвяні традиції та особливості святкового столу ми дізнавалися у відомих волинянок.
Ірина Констанкевич – народний депутат України
Змалку для мене Різдво було святом, яке творила у нашій оселі бабуся (ми її називали ніжно бабцюня). І це завжди була тривала підготовка, прибиралося, готувалося, пеклося, але нічого не можна було куштувати, бо піст. І на столі у Святвечір було лише 12 обов’язкових пісних страв, кутя у глиняній макітрі, узвар і сіно та часник під скатертиною. І хоча мамине коріння з Вінничини, батькове з Тернопілля, але усі атрибути і ритуали святкування Різдва були канонічними. З першою зіркою сідали до столу, усі молилися, батько перший куштував кутю…. І зараз щороку на Святвечір ми йдемо до батьків, які уже мають чимало літ, але чекають нас, варять, смажать. Готуватися до свят – це радість, так каже мій батько, і допоки ми живі, ми будемо це робити. У цьому закладена глибинна символіка і філософія роду, тяглість традицій і єднання сім ’ї, родини. Цьогоріч за святковим столом буде чотири покоління: батьки, діти, внуки і правнучка. Про таку ідилію (велика родина на Різдво) мріяла моя покійна бабця, яка завжди була зажурена у це свято. Бо саме в цей день німці вбили діда на війні (1943 рік) і вона залишилася вдовою з чотирма дітьми на руках…Тому змалку для мене Різдво асоціювалося ще й з війною, втратами близьких і глибоким сумом жінок-удів. Тому ми завжди ще й лишали кутю на столі для тих, хто пішов з життя, і в пам’ять про них… Різдво для мене це завжди про віру, про перемогу світла над темрявою, про утвердження справедливості. Бажаю усім єднатися у цій вірі, бути вдячними нашим захисникам і захисницям, волонтерам, також дієво допомагати. Хай світлі Різдвяні дні принесуть радість, а сила віри та надія засвідчать, що добро завжди переможе!
Ірина Чебелюк – заступниця Луцького міського голови
Для нас Різдво – особливе свято, яке завжди символізувало об’єднання родини, справжньої, духовної атмосфери. Традиційно на святковому столі – кутя, яка готується з пшениці, маку, горіхів та меду, узвар. За основну страву – вареники з картоплею та грибами, запечений або смажений короп. Дуже любимо родиною збирати гриби, тому – це теж важливий асортимент нашого столу.
Обов’язковими традиційно – запалена свічка, Дідух на покутті, молитва, відвідування святкового богослужіння. На жаль, з початком війни, Різдво стало іншим… не завжди є можливість зібратися всією родиною за вечерею.
Тетяна Єремеєва – головний лікар Центру хірургії ока проф. Загурського
У нашій родині Різдво неможливо уявити без запеченої риби в солі та, звісно,куті. На Святвечір обов’язково ставимо Дідуха — як символ роду, пам’яті й вдячності. Особливу увагу приділяємо атмосфері: сервіруємо стіл, запалюємо свічки та всі збираємося разом.
Тетяна Павлова-Багрійчук – голова Луцької районної ради
Різдво для нашої родини – це час неймовірного затишку. Як би не вирував світ навколо і яким би щільним не був робочий графік, Святвечір – це непохитний час для найрідніших. Ми обов’язково збираємося разом, щоб відчути тепло родинного кола, яке дає сили жити і працювати далі. Всі страви на Святвечір в нашій родині є пісними. І звісно ж, моє Різдво неможливо уявити без традиційної куті та домашніх вареників, ліплених з любов’ю. Ці страви для мене – як теплий спогад з дитинства, символ неперервності нашого роду та міцності українських традицій. Кожен інгредієнт у куті має свій сенс, так само як і кожен член сім’ї за столом є нашою спільною опорою. Найважливіша ж наша традиція – починати вечерю зі спільної молитви, ми дякуємо Богу за те, що ми є одне в одного і просимо миру та захисту для кожної української родини.
Яна Кінах – адвокатка, керуючий партнер АО “General Legal Group
Різдво для мене улюблене свято. Воно дуже сімейне, добре та затишне. На Різдво потрібно бути із сім’єю, рідними та близькими. Традиційні страви, кутя, вареники, пончики. Та все ж намагаємось слідкувати за здоровим харчуванням, тому, завжди багато овочів, морепродуктів. Запікаємо качку або індичку, на вибір. Загалом намагаємося збалансувати наш стіл на всі смаки, щоб дітям смачно та корисно і дорослі могли почастувати різдвяні смаколики.
Наталка Войтович – телеведуча, інфлюенсерка, піарниця, автор і ведуча проєкту «Солодкий вікенд»
Усі різдвяні традиції в моєму житті — від батьків. Саме вони навчили мене цінувати Святвечір не лише як свято, а як родинний ритуал, наповнений сенсами, пам’яттю й теплом. Ці традиції жили в нашому домі завжди, передавалися з року в рік. Головна й незмінна традиція — кутя. Вона для нас особлива. Кутя завжди в глиняній макітрі — маминій, тій самій, яка пам’ятає не одне Різдво. І готує її досі мама. Макітра стоїть у сіні – символ того, як народився Ісус. А поруч – дідух. Наша кутя — класична, народна: зерно, мед, мак. Без сухофруктів, без горіхів. Лише чистий, традиційний смак, такий, яким він має бути. Багато маку і багато меду. Різдвяний стіл у нашій родині завжди був багатим. Мама любила щось придумувати, експериментувати, але ніколи не відходила від українських традицій. На столі були й холодець, і голубці, і ті самі «знамениті» салати, без яких важко уявити родинне свято. Водночас на Святвечір вона завжди дотримувалася головного правила — 12 страв. Один рік вони були пісні, інший — не зовсім, усе залежало від обставин і бажання, але сама традиція залишалася незмінною. На столі обов’язково була проста, народна кухня: оселедець, узвар, гриби, — усе смачне, домашнє, щире. У дитинстві для мене це було своєрідною грою — я рахувала, чи є на столі ті самі 12 страв. Це створювало відчуття магії, очікування й важливості моменту. Сьогодні всі ці традиції я перенесла у свою власну сім’ю. Інколи на Святвечір ми їдемо до рідних у село, а коли святкуємо вдома — я так само, як колись у дитинстві, рахую страви на столі. Бо кажуть, що 12 страв — це до достатку. А прикрасою завжди була колядка – моя родина дуже співоча. Для мене це насамперед про зв’язок поколінь, про пам’ять і любов.
Лілія Сосницька- викладачка ВНУ, вчителька Луцького ліцею №4 імені Модеста Левицького.
Для мене Різдво це завжди про родину та спільну радість від звістки про народження Христа. З дитинства пригадую особливий клопіт старших в родині про приготування до цього свята. На святу вечерю найголовнішою окрасою столу є кутя. В моїй родині її готують просто, використовують лише пшеницю, мак, цукор та трохи меду. Кутю завжди готує тато, спершу ретельно перетерши мак з цукром у макітрі, а потім зʼєднує його з рештою інгредієнтів. Окрім куті на столі вареники з картоплею та кислою капустою, квашені овочі, смажена або ж печена риба, мариновані чи смажені гриби. Старший в родині чоловік приносить та кладе в куточку біля столу сіно, а на нього печені пироги з сиром, вишнями, маком. Їх вже їмо на Різдво, а також пригощаємо колядників. До святкового столу сідаємо як тільки вечоріє, з першою зіркою. Тоді ж починають приходити і колядники сповіщати про народження Спасителя.
У переддень Різдва Христового інформаційне видання Волинь інфа вітає волинян із цим величним святом, що об’єднує усіх нас чистим світлом духовних чеснот і цінностей, утверджує в наших серцях віру, сповнює душі любов’ю. Христос рождається! Славімо його
