У неділю, 7 грудня, на Волині в останню путь провели захисників Артема Абрамчука та Юрія Гусара.
Про це повідомили в Ковельській міській раді.
Вони повернулись у рідне місто «на щиті», а мріяли – з перемогою, мали стільки планів на мирне життя.
Артем Абрамчук народився у Ковелі 18 жовтня 1987 року. Навчався у ЗОШ №8, а згодом — у профільному військовому класі ЗОШ №10. У шкільні роки мав багато вподобань: займався легкою атлетикою та шахами, брав участь у змаганнях різного рівня, здобував призові місця. Четвертокласником вступив до школи мистецтв по класу баяна й часто виступав на міських заходах.
Артем звик самостійно приймати рішення, визначати своє. Попри родинну династію залізничників, він вступив до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в Луцьку. Згодом навчався на психолога у ВНУ ім. Лесі Українки, але навчання не завершив і у 2008 році вирушив на заробітки до Польщі. У 2014 році зустрів Марію — свою майбутню дружину. Подружжя мріяло про затишне сімейне життя, Артем працював, підтримував друзів і рідних, захоплювався читанням і кулінарією.
Повномасштабна війна застала його в Києві. Він повернувся в Ковель і прийшов до військкомату, однак тоді добровольців було достатньо, тож Артем активно долучився до волонтерства. 7 червня 2024 року його мобілізували. Пройшов навчання у Великій Британії і Франції, де отримав відзнаку як найкращий стрілець ракет середньої дальності. Служив у 155-й ОМБр на важкому Покровському напрямку. За мужність і відвагу був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ — «Срібним Хрестом».
У перервах між бойовими завданнями Артем годинами міг спілкуватися з родиною. Він уважно стежив за новинами рідного Ковеля, а мама спеціально знімала для нього відео, аби підтримати й подарувати частинку дому. Близькі часто казали: на фронті він знав про місто більше, ніж вони самі. У розмовах Артем зізнавався, що на війні особливо відчув важливість психологічної підтримки наших захисників. Мріяв після перемоги здобути фах військового психолога.
20 серпня 2025 року життя солдата, оператора 2-го відділення протитанкового ракетного комплексу роти ПТРК військової частини А5001 обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині.
