Перестало битися серце В’ячеслава Сигізмундовича Криштофовича. Його називають людиною великої внутрішньої культури, майстром, який умів у найпростішому побачити важливе.
Він був митцем з особливою оптикою: уважним до деталей, співчутливим до характерів, відвертим у творчих пошуках.
Криштофович здобув освіту на режисерському факультеті інституту імені Карпенка-Карого, де згодом розпочав і викладацьку діяльність. У 1970 році він приєднався до кіностудії Довженка, з якою пов’язав значну частину своєї професійної кар’єри.
До найвідоміших робіт режисера належать фільми «Самотня жінка бажає познайомитися», «Автопортрет невідомого», «Ребро Адама» та «Приятель небіжчика». Проте його творчість не обмежувалась лише постановкою: у молоді роки він також виходив у кадр, зігравши у стрічках «Совість», «Серце Бонівура», а пізніше — у «Першому правилі королеви».
Кінорежисер, сценарист і педагог був академіком Національної академії мистецтв України та членом правління Національної спілки кінематографістів України.
За свою багаторічну працю митець отримав державну премію імені Олександра Довженка, орден «За заслуги» ІІІ ступеня, звання заслуженого діяча мистецтв України, а також кінопремію «Золота дзиґа».
