Лучанин Сергій Ушлов 45 років працює годинникарем. Скільки полагодив за життя годинників — не рахував. Але знає про них усе до деталей.
Суспільному 64-річний майстер розповів: годинники — поза модою, їх треба не лише носити, а й правильно доглядати. Тоді вони будуть служити довго і не ламатися.
Годинникарем став випадково
Сергій Ушлов зізнається: професію годинникаря обрав випадково. Після закінчення школи планував поступати на інженера, здав один з екзаменів, але передумав і пішов навчатися на годинникового майстра. Тепер про це зовсім не шкодує.
“Це, будемо казати, моє життя, моє все. На роботу тягне, ходжу. Дуже задоволений. І без цієї професії на сьогодні я вже себе не уявляю”, — каже лучанин. — Всі говорять, що це ювелірна робота. Але годинникар — це більш точна робота”.
У 1980-му, після закінчення дворічного навчання, пішов працювати на заводі “Ремпобуттехніка”. А у 1991 році вирішив стати підприємцем.
“Це було дуже ризиковано. Написав заяву в міську раду на підприємця і мені видали посвідчення підприємця. Я третій підприємець був в Луцьку”, — пригадує майстер.
Найдорожчий годинник, який ремонтував, вартував понад 50000 доларів
Сергій Ушлов має п’ятий, найвищий розряд годинникаря. Працює у невеличкій майстерні в центрі міста. Ремонт кожного годинника пам’ятає до дрібниць.
“Більш як 50000 доларів — це один з найдорожчих годинників, який ремонтував. Це дуже давно було. До нього було проблемно дістати деталі. То він дуже довго ремонтувався і складно ремонтувався”, — говорить годинникар.
Ремонт годинника — річ клопітка і точна. І час його лагодження, зі слів Сергія Ушлова, залежить від багатьох чинників.
“Буває треба і посидіти, і не завжди все гладко. Розбереш: а він не хоче ходити і шукаєш причину, — розповідає майстер. — Що найскладніше? Треба бути уважним і мати терпіння. Також вміти спілкуватися з людьми, бо трапляються люди з різними життєвими проблемами”.
“Зупинити час неможливо, але можна повернутися в минуле і мріяти про майбутнє”
Сергій Ушлов твердить: годинники — поза модою. Хоча нині це не лише аксесуар чи необхідна річ, а й ознака статусу.
“Кажуть, що годинники неактуальні, що є телефони і все. Це неправда. Мода міняється. Зараз смартгодинники, сучасні годинники. Я вважаю, що це данина моді. А годинник механічний чи кварцевий: він є, був і буде. Він престижний”, — каже годинникар.
На ремонт приносять годинники не лише лучани. Їх надсилають з усієї Волині, Києва та Львова. Побільшало запитів й від військових, годинники яким Сергій Ушлов ремонтує безплатно.
“Є такі годинники, що там і болото, і згустки крові є, — говорить майстер. — Приємно, коли тобі приносять поломану зіпсовану річ, ти її реставруєш, реанімуєш і відновлюєш, і вона, як жива, ходить і тікає”.
Професію, яка стала справою життя, лучанин покидати не збирається: “В професії, якщо Бог дасть сили, здоров’я, бо зір вже погіршується, думаю трошки попрацювати. Може ще з п’ять років, щоб був вже ювілей. Зупинити час неможливо, але можна повернутися в минуле і мріяти про майбутнє”.
