Село Грабове входить до складу Сереховичівської громади та є одним з найстаріших на теренах колишнього Старовижівського району.
Читайте також: Через пожежу у пасажирському потязі загинув начальник поїзда з Волині
Перша писемна згадка про село датується 1460 роком. Існує декілька версій, чому саме така назва «Грабове». За першою – тут начебто росло багато грабів. А за другою – за Польщі пан Грабський жив у цьому краї та мав тут володіння.
Станом на квітень 2025 року у селі Грабове зареєстровано 212 людей. По факту жителів ще менше, оскільки люди можуть бути приписані в Грабовому, а проживають, до прикладу, в Ковелі. Про це Район.Стара Вижівка розповіли у Сереховичівській сільській раді.
Від Старої Вижівки до цього села – орієнтовно 30 хвилин на авто. Від Грабового до обласного центру – 101 кілометр.
Між селами Сереховичі та Грабове є природне джерело, яке місцеві називають Панським, оскільки напередодні Другої світової війни поблизу цього місця жив поляк Стефко Бжозовський зі своєю родиною. Щоправда, через посушливу погоду та нестачу опадів набрати воду у джерелі зараз не можна.
Як розповіла жителька села Грабове Катерина Каленчук, яка цікавиться історією, традиціями та звичаями рідного села, збирає старовинний одяг та фольклор, раніше у Грабовому було більше джерел.
До прикладу, у тій частині села, яке зветься Куток, також било два джерела. Біля урочища Яновищ можна було набрати воду у двох місцях. Нині ці джерела пересохлі, і лише по деяких місцях, де залишився очерет, можна здогадатися, де вони були.
Грабове має глибоку та цікаву історію. Чого вартує лише той факт, що в селі свого часу було 85 воїнів УПА.
«У мого діда в хаті була прибудовка така − шіпка. Там дві жінки шили на швейних машинках форму упівцям. У мене ще й досі стара швейна машинка збереглася», − розповіла Катерина Каленчук.
Саме село не розтягнуте, а досить компактне. Є центральна вулиця, від якої розгалужуються інші. На початок села по-вуличному кажуть Мандзюки, дорогу від церкви і на виїзд – Околонія. Вулицю Волі (раніше Радянська) краяни називають Польща або Польська. Є частина села, яка відома як Куток (ніби окраїна до Ниців). Вирізняють у Грабовому також кутки Котилева, Гладища, Жиди.
У селі є магазин, медпункт, клуб. Останній став осередком волонтерської діяльності, де плетуть сітки, роблять окопні свічки та усіляко допомагають нашим військовим.
Окраса Грабового – церква Святої Параскеви П’ятниці. На ошатну будівлю у центрі села неможливо не звернути увагу. Вона раніше була як капличка, потім добудували церкву.
Школу у селі Грабове закрили ще у 2011 році через малу кількість дітей.
«Свого часу грабівська школа входила у п’ятірку найкращих на Старовижівщині», − розповіла вчителька цього закладу Катерина Каленчук, яка нині працює у Сереховичівському ліцеї.
Перед школою можна побачити унікальний польсько-український пам’ятник освіті, на якому написано «Через освіту до добробуту». Аналогічний напис був ліворуч польською мовою, але за радянських часів його збили, а залишили тільки український. Як каже Катерина Каленчук, такий пам’ятник – єдиний в Україні.
«На пам’ятнику зображений хлопчик з дівчинкою, які тримають у руках книжку, і погляд їхній розвернутий на захід, тобто освіта рухалася в сторону заходу. Хотіли відновити той пам’ятник, але сталися ковід і війна, тому все зупинилося в цьому напрямку», − пояснює грабівчанка.
Нині ж 17 дітей з Грабового на навчання довозить шкільний автобус у Сереховичівський ліцей, а двох дошкільнят – у дитсадок «Промінчик» у Сереховичах. Три грабівські дитини навчаються у дистанційному форматі, оскільки проживають у Польщі.
Одна із проблем, яка найбільше турбує жителів Грабового, − це автобусне сполучення. Нещодавно його відновили, автобус їздить, але тільки двічі на тиждень (середа та субота) і раз на добу.
«Нині Сереховичівська сільська рада працює, як найбільш зручно організувати довіз населення до Старої Вижівки та Ковеля зокрема. Нещодавно почав курсувати автобус, але тільки в одну сторону. Тобто, якщо в Ковель у середу завезе, то назад уже не їде. Самі розумієте, що таке гравійна дорога, а ще коли їздить по ній великогабаритний транспорт та є невелике пасажиронавантаження, тому й перевізник не надто хоче туди заїжджати. Поки вдалося добитися, аби був автобусний рейс двічі на тиждень, але раз на добу», − розповіла Район.Стара Вижівка секретар Сереховичівської сільської ради Ірина Журавлюк.
Як кажуть у сільській раді, люди в Грабовому активні та згуртовані.
«Грабівчани волонтерять, дуже багато роблять продукції на фронт: і мазі, і батончики, і сухі супи. Сітки плетуть. Дуже активне населення», − підкреслила Ірина Журавлюк.
Читайте також: У Грабовому виготовляють вітамінні суміші та захисні мазі для українських військових.
Водночас у сільській раді зауважують, що дітей та молоді у селі мало. В основному – це середній та старший вік. Приросту населення немає.
Чимало будинків у селі стоять пустими. Деякі куточки села порожніють та перетворюються на ряди хат-пусток, де колись вирувало життя, а нині − лише покинуті будівлі в хащах із занедбаними господарськими спорудами.
Турбує грабівчан і аварійний міст за селом. Люди кажуть, куди вони вже тільки не зверталися з цим. У вибоїні на дорозі узимку 2025 року тут розмістили прикрашену новорічну ялинку, аби привернути увагу до цієї проблеми. Замість ялинки зараз поставили стовпчик, але проблема невирішена і досі.
Роботи в селі практично немає, основне джерело доходу – власне господарство. Улітку жителі збирають та здають ягоди та гриби. Чоловіки та жінки їздять у Тойкут на роботу на деревообробне підприємство. Дехто працює в Ковелі. Молодь виїжджає на роботу у Польщу та Німеччину.
Цікаво, що має грабівське коріння відомий актор Володимир Талашко, якого ми добре знаємо за фільмом «У бій ідуть одні старики».
Читайте також наші новини у Facebook
