Олег Миткалик, уродженець Оконська та мешканець Великої Яблуньки, був відданим учасником АТО, механіком-водієм, який повернувся на фронт після початку повномасштабної війни. Загинув біля Бахмута від ворожого обстрілу. Його пам’ятають як доброго, щирого, надійного друга та колегу, завжди готового допомогти.
Читайте також:Поліг на Сумщині захисник з Рівненщини
Зворушливі спогади про Олега Миткалика опублікувала газета «Нова доба».
Чорними птахами страшні звістки прилітають на нашу Маневиччину, вириваючи серце і душу з грудей… У кривавих герцях із російськими окупантами на Донеччині загинув учасник АТО, уродженець Оконська Олег Миткалик, який із сім’єю проживав у Великій Яблуньці. Щирий, сонячний, люблячий…
«Олег Миткалик – справжній син України, справжній воїн, який залишився вірним присязі до кінця, – розповідає про Героя начальник Першого відділу (смт Маневичі) К.-Каширського РТЦК та СП Олександр Плужнік. – Він був учасником антитерористичної операції на Сході України, а з початком повномасштабної війни росії проти нашої держави знову пішов на її захист. Служив водієм-механіком. Загинув біля Бахмута внаслідок ворожого артилерійського обстрілу».
Про Олега також згадують його колеги із колишньої Маневицької РДА та пересувних відділень поштового зв’язку: «Він ніколи нікого не підвів. Завжди був надійним у всіх питаннях працівником. Був відданим, справжнім другом, заряджав усіх оптимізмом, із якоюсь особливою теплотою та скромністю хотів кожному допомогти. У те, що його вже нема, ми досі не можемо повірити…».
Невимовною скорботою огорнуті серця всіх рідних, близьких, односельців Героя. Найкращі спогади про нього у його однокласників. «Олег був чудовим хлопцем: врівноваженим, старанним, спокійним, добрим, із прекрасним почуттям гумору…» – каже його однокласниця Аліна Парфенюк.
«Я коли почула, що він іде нас захищати, точно знала: все буде в порядку, бо поруч таких, як він, завжди іде Ангел-охоронець, тому, що він сам був Ангелом у людському тілі, який завжди намагався підставити усім своє крило. Пам’ятаю наше 23 лютого, коли Віта плакала, бо завтра почнеться війна, а він постійно сміявся (так хотів заспокоїти її) і казав: «Давайте розпалимо кальян востаннє, бо в окопах мені не вдасться покурити». Віта била його по спині, щоб не говорив дурниць, а я пропускала ці, як на той момент здавалося, дурниці повз вуха (бо яка ще у нас війна може бути). Хто б міг подумати, що ця клята війна забере його у нас. Того золотого хлопця, який завжди був усміхнений і привітний, завжди міг підтримати, допомогти, пожартувати і ніколи не лишав у біді. Кажуть, на небесах потрібні найкращі і от вони забрали одного з найкращих, а наші серця розриваються від болю…» – ділиться у соцмережі Фейсбук сестра його дружини Аліна.
Зустрічали Героя у рідному краї живим коридором слави сотні людей у вівторок, а наступного дня велелюдно із почестями попрощалися з воїном. Полетів він Ангелом на небо у ці залиті багрянцем вересневі дні…
Читайте також наші новини у Facebook
