Військовослужбовець Анатолій із села Бруховичі Ковельського району з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем до війська. Уже маючи бойовий досвід в АТО у 2015-2016 роках, волинянин приєднався до лав ЗСУ у складі 100 механізованої бригади.
Читайте також: В Україні не всі мають платити за комуналку: хто звільнений від сплати та що буде з тарифами
Історія захисника 24 березня розповіли у пресцентрі волинської бригади.
Після закінчення школи Анатолій пішов навчатися в Горохівський радгосп-технікум (нині Горохівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування).
З його слів, найяскравішим спогадом тих часів для нього є мітинг Народного руху України у Горохові, на якому В’ячеслав Чорновіл подарував студентам синьо-жовтий прапор. “Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку попри те, що часи були ще “радянськими”. На ранок переполох був на увесь Горохів!” — пригадав Анатолій.
Навчання в коледжі, зазначив волинянин, довелося перервати на час строкової служби: служив в береговій охороні морської піхоти у Криму. Після демобілізації та закінчення навчання у технікумі Анатолій працював агрономом у волинських агрофірмах. Згодом разом зі старшим братом Миколою почав розбудовувати власну сімейну ферму.
“Обробляв землю: маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав не для роботи – для душі”, — розповів захисник.
У війську Анатолій отримав псевдо “Агроном” від своєї цивільної спеціалізації. Чоловік служить у протитанковому взводі 2 механізованого батальйону 100 ОМБр на посаді старшого оператора ПТРК — протитанкового ракетного комплексу.
Понад рік воював у Серебрянському лісі на Луганщині, виконував бойові завдання на Покровському напрямку, а зараз — на Торецькому напрямку.
“Нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України, адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії, бо зроблені вони із зовсім іншого тіста, ніж ми. Ми на своїй землі, і внутрішній стрижень у нас міцніший”, — зазначив Анатолій.
Перебуваючи на фронті, Анатолій мріє про похід до волинського лісу на гриби: “Дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих білих грибів на одній галявині”.
