До редакції ВСН звернулася відома на Волині волонтерка Наталія Ващук, мама першокласника Дмитра. Жінка розповіла, що син від початку навчання у школі зазнає не тільки психологічного булінгу, а й фізичного насилля від однолітків і старших дітей.
Читайте також: У Мінсоцполітики спростували інформацію про податок на пенсію: що буде насправді
За її словами, булінг щодо її дитини почався ще з часів відвідування садочка. На думку Наталії Ващук, переслідування були пов’язані з її волонтерською діяльністю, адже не всі в громаді були нею задоволені.
Далі хлопчик пішов у школу в Кисилині, що у колишньому Локачинському районі, та історія повторилася. На цей раз Дмитрика не лише ображали, а й били однокласники і діти старших класів. Дійшло до того, що дитина з плачем відмовлялася йти в школу.
Жінка звернулася до органів регіональної ювенальної превенції, а також у відділ освіти. Збирається також звертатися зі скаргами у Міністерство освіти та до Уповноваженого з прав людини.
Журналісти ВСН попросили кризову психологиню Лєну Шторм прокоментувати ситуацію.
«Тут треба дуже розмежовувати правильно такі поняття як булінг, що є булінгом, а що вже є криміналом. Тому що якщо дитина приходить з побоями, то це вже не булінг, це вже кримінал.
Тому що булінг – це все-таки певний психологічний, систематичний аб’юз в школі зі сторони колективу або може бути і зі сторони вчителів», – каже психологиня.
За її словами, важливо розмежовувати, що там, де вже є побиття, це не просто булінг. Там вже є підстави для того, щоб з тим працювали правоохоронні органи, щоб були зняті побої, щоб було це все зафіксовано.
«Далі звертатися, звичайно, і до адміністрації школи. Просто чому я перше сказала за правоохоронні органи? Щоб свіжі ці сліди були зняті, зафіксовані, що відбулося, що там дійсно був фізичний вплив на дитину. Звертатися до адміністрації.
Якщо з боку адміністрації є якісь дуже слабкі такі реакції, то в такому разі звертатися до органів в сфері управління освіти вище і органів місцевої виконавчої влади, звертатися, якщо в школі не буде проведено належних дій», – радить Лєна Шторм.
Як акцентувала вона, для самої школи важливо реагувати неточково на ту ситуацію. Помахати пальчиком, сказалти, що там умовного Петрика чи Василинку не можна бити.
А щоб це були проведені певні виховні години з учнями, щоб це була проведена робота з батьками, щоб було проведено певне таке дослідження, комунікація на тему того, що є джерелом булінгу саме в цьому класі, хто його провокує, хто стає потерпілими від цього булінгу.
«У нас, наприклад, дуже часто є таке точкове реагування за принципом гасіння пожеж. Сталась пожежа, загасили, живемо далі. А те, що там, якщо сказати метафорично, щось з пожежною безпекою не окей, то немає цього розуміння, що треба працювати фундаментально з колективом.
Тому що якщо ми симптоматично прибрали цю історію, що тепер не булять Петрика, то будуть булити наступного разу якогось Василька чи ще когось. Тому системно працювати з класом, чому це відбувається, і певні корекційні міри в такому психологічному сенсі. Не лише в психологічному, а й в правовому», – каже психологиня.
На уточнююче запитання, як в психологічному плані працювати над колективом учнів, батьків, і вчителів, вона відповіла, що в кожній ситуації треба розбиратись. І плюс з правової точки зору, щоб кривдники завжди знали принцип невідворотності покарання.
«Булінг процвітає там, де немає принципу невідворотності покарання. Де розуміють, що якусь дитинку можна ображати, тому що вона, наприклад, з бідної сім’ї, наприклад, як ситуація в Білій церкві, що там тато і брат воюють, тобто тут немає кому за неї заступитися.
От вони знають, що тато не прийде в школу, не надає по вухах, якщо так казати умовно, і вони вважають, що дитину можна якось так доймати. Тому принцип невідворотності покарання, що буде в правовому полі завжди якась реакція, це супер важливо. І системний підхід», – підсумувала Лєна Шторм.
Читайте також наші новини у Facebook
