28 січня день народження волинянина, який захищав Батьківщину від російської агресії.
Читайте також:На Волині оголошена жалоба
Воїн-прикордонник Сергій Дишко народився 1999 року в селі Ветли Камінь-Каширського району. Освіту здобував у місцевій школі. Вчителі та колишні однокласники згадують Сергія як доброго, щирого та життєрадісного хлопця, який завжди допоможе, підтримає у скрутну хвилину. Про це пише Меморіальний дослідницько-пошуковий проєкт «Небесний Легіон».
Любов до праці та землі юнаку прищепили батьки ще з раннього дитинства, адже зростав у звичайній сільській багатодітній сім’ї, у якій, окрім нього, було ще п’ятеро дітей. Тому, закінчивши у 2014 році 9 клас, продовжив навчатись у Любешівському технічному коледжі тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
За фахом Сергій не працював жодного дня. На Сході України вже точилась запекла боротьба, це змінило плани хлопчини щодо майбутнього. Він підписав контракт на проходження військової служби в прикордонному підрозділі Луцького загону, відтак захищав кордони рідної Волині. Та у 2020 році був переведений у Донецький прикордонний загін, який виконував визначені завдання вздовж лінії розмежування та узбережжя Азовського моря.
Повномасштабну війну старший сержант, навідник відділення вогневої підтримки Сергій Дишко, зустрів у селищі Сартана, що за 17 км від Маріуполя. З 25 лютого 2022 року селище постійно зазнавало масованих обстрілів, сильно постраждали житлові будинки, школи та відділ прикордонної служби «Сартана». А вже на початку березня населений пункт був повністю окупований рашистами. Підрозділ, у якому служив волинянин, опинився в Маріуполі, який теж перебував під шквалом ударів російської реактивної артилерії.
Місто було однією з найгарячіших точок України. Бої навколо Маріуполя тривали, але воно залишалося під контролем України. Вже там прикордонники отримали наказ про відступ, та місто перебувало в оточенні ворожих сил, і колона українських захисників не змогла залишити його межі.
Прикордонники разом з іншими підрозділами ЗСУ стали в оборону Маріуполя. Вони розпочали виконувати непритаманні для мирного часу завдання: супровід та прикриття військових колон, розвідувально-пошукові виходи, вступали в бій з російськими бойовиками та успішно виходили з-під артилерійських обстрілів.
У квітні бійці Донецького прикордонного загону разом із ЗСУ, Нацгвардією, поліцією продовжували тримати оборону на маріупольському заводі «Азовсталь». Командир прикордонників на «Азовсталі», полковник Падитель запевняв: «Перебуваємо в надлюдських умовах, але продовжуємо боронити рідну землю!». Та, телефонуючи додому, Сергій не скаржився, заспокоював маму, раз у раз говорив, що в нього все добре.
Та в те «все добре» не вірила сестра Ірина, яка теж військовослужбовиця. Розуміла, що брат у самому пеклі. І вже саме їй Сергій розповідав правду про своє становище. Говорив, що катастрофічно бракує їжі та води, один сухпайок по-братерськи ділили на чотирьох. Та все ж відчайдушно маріупольські герої продовжували тримати оборону.
3 травня 2022 року рідні востаннє чули голос сина, брата. Вже 4 травня його телефон перебував «поза зоною досяжності». 9 травня до мами зателефонував незнайомий, представився майором і повідомив страшну новину: «Ваш син загинув». Та рідні не повірили.
Оскільки дзвінок був з донецького номера, Сергієва мати сподівалася, що стала жертвою обману. Вона неодноразово чула розповіді про те, що росіяни телефонують рідним українських захисників. А вже 12 травня до сестри Ірини, яка на той момент служила в Чернівецькій області, зателефонував полковник ДПСУ з Києва і повідомив, що її брат загинув під час бойового завдання на території «Азовсталі».
Просив дати номер матері, та дівчина відмовила, хвилюючись за її стан. Довго сестра не вірила у загибель брата. Думала, що він потрапив у полон. Але восени 2022 року, коли полонених із «Азовсталі» стали повертати додому, вдалося знайти свідка загибелі Сергія Дишка. Прикордонник Степан 8 травня 2022 року разом із ним заступив у наряд на другому поверсі заводу о 20:00. Їх мали змінити опівночі. Та близько 21:00, проводивши спостереження на посту, Сергія убив російський снайпер.
Старшого сержанта Сергія Дишка, який загинув під час бойового завдання із захисту територіальної цілісності України посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На жаль, тіло захисника поки що не вдалося повернути на малу батьківщину.
Читайте також наші новини у Facebook