29-річний боєць Владислав Троцюк з Херсонщини тривалий час після поранення лікувався у Волинській обласній клінічній лікарні. У Луцьку хлопець знайшов своє кохання — обраницею стала 25-річна медикиня Марина Зубікова.
Читайте також: На Волині засудили зрадницю, яка «здавала» українців росіянам
Суспільному воїн розповів: з нареченою познайомився рік тому під час власної операції у медзакладі на Волині.
“Я не бачив її обличчя, але запам’ятав, що звуть її Марина”
“Це було буквально кілька фраз. Я не бачив її обличчя, я не знав, яка вона, скільки їй років, оскільки вона була в масці, у своїй уніформі. Мені тільки запам’яталося, що її звуть Марина й у неї були веселі очі”, — пригадує боєць.
Того вечора Марина робила анестезію військовослужбовцю Владиславу. Після поранення йому треба було прочистити рану, тому лікарі вирішили попередньо дати знеболення.
“Це була десь шоста година вечора, я була в операційній. Почали проводити Владу наркоз, почали спілкуватись. З самого початку все почалось на таких жартах, на сміху, дуже багато сміялися”, — каже Марина Зубікова.
“Запросив її на каву, але вона не прийшла”
Боєць пригадує: коли вийшов з наркозу, почав відразу шукати Марину.
“Перша думка одразу про неї: а де та дівчина, з якою я спілкувався? Вона каже: тут я, тут. Сиділа, щось там писала. Мабуть, мою історію хвороби”, — говорить Владислав.
Після операції захисник запросив Марину в палату на каву. Дівчина пообіцяла, що прийде і не прийшла.
“Думаю: ай, не піду я нікуди. Зараз прийду, а в нього там в палаті жінка, дитина. Нікуди я не піду”, — пригадує свої сумніви Марина Зубікова.
Лише через місяць після операції Владислав та Марина випадково зустрілися на вулиці біля обласної лікарні, коли боєць на кріслі колісному гуляв з батьком, а дівчина йшла додому з чергування.
З того часу пара почала спершу переписуватися, потім спілкуватися й зустрічатися. Марина щодня приходила провідувати Влада у палаті. Коли бійця виписала з лікарні, закохані почали жити разом.
“Їхали у невідомому напрямку подалі від вибухів”
Владислав Троцюк — родом з села Білозерка, що на Херсонщині. До повномасштабного вторгнення жив і працював у Херсоні.
“Працював у сфері IT, робив сайти, займався рекламою. Одну ніч заночували під вибухи Чорнобаївського аеродрому. Але 25 лютого прийшлось все залишити і поїхати з Херсону. З мамою і сестрою їхали у невідомому напрямку подалі від вибухів, на північ”, — каже Владислав.
Рідних хлопець довіз до кордону, вони виїхали у Німеччину. А сам, пригадує, поїхав до товариша з Умані й разом пішли у ЗСУ.
“Мені не хотілося попасти на Київщину і на Донбас. Тому що в мене є рідна Херсонщина, мій дім, мені є що захищати, — каже боєць. — Але попав якраз у бригаду, яка працювала у Київській і Донецькій областях”.
Владислав служив сапером в окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Зізнається: ніколи не мав жодних переживань чи страху, бо знав свою роботу.
“Взагалі в житті ні про що ніколи не жалкую”
Поранення боєць отримав навесні 2023 року на Донецькому напрямку.
“Підірвався на міні. Тут в принципі нема що розказувати, це досить таки банальна ситуація. Взагалі в житті ні про що ніколи не жалкую. Навіть те, що отримав поранення — це не те, за що треба так переживати. Ти уже з цим живеш, ти вже далі рухаєшся”, — розповідає Владислав.
Його кохана, 25-річна Марина Зубікова — анестезіолог обласної клінічної лікарні. Дівчина — родом з Вінниччини, третій рік проходить інтернатуру на Волині.
“Хотіла бути хірургом, але силою випадку потрапила на Волинь. Дуже не хотіла, бо я її не знала. Я шість років день в день провчилася у Вінниці. Але Луцьк за два роки став мені ріднішим. Лікарня по сімейному прийняла всіх інтернів, всі один одного підстраховують”, — говорить медикиня.
Внаслідок підриву на міні у бійця була роздроблена п’яткова кістка. Майже рік з Мариною разом шукали варіанти лікування, щоб Владислав знову міг ходити.
“Порекомендували, що для мене, як для активного хлопця, найбільш мобільним варіантом буде саме протезування. Тобто, ампутація і протезування мені надасть більше функцій. Постійний протез я отримав в жовтні цього року в Superhumans і з того часу веду активний образ життя”, — каже захисник.
“Наші стосунки йдуть такою лінією гумору”
Владислав та Марина — рік разом. Боєць уже зробив пропозицію своїй коханій. Нині вони разом винаймають квартиру та планують спільне майбутнє.
“Влад — дуже веселий і має гарне почуття гумору. В принципі, наші стосунки йдуть такою лінією гумору. Я, як медик, він, як військовий — в нас дуже багато гумору на різні теми. Готуємося далі створювати сім’ю”, — розповідає наречена.
За словами захисника, поки Марина працюватиме на Волині, він теж буде тут. Де далі закохані будуть жити — поки не знають. Кажуть: таких далеких планів не роблять.
“Хочеться, звичайно, мати повноцінну сім’ю. Мрію про дітей і гарний дім”, — каже Владислав.
Нині пара готується до весілля, яке відбудеться у лютому 2025 року.
Читайте також наші новини у Facebook
