9 серпня 2022 року війна забрала життя старшого лейтенанта Максима Мартинова, командира взводу звукометричної батареї 14-ї окремої механізованої бригади імені Романа Великого. Захисник загинув разом із трьома побратимами, підірвавшись на міні під час виконання бойового завдання в селі Шестакове на Харківщині.
Читайте також: Відома співачка заявила, що призупинить концертну діяльність
Спогади про Героя опубілкували на сайті Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.
Мартинов Максим Юрійович народився 14 лютого 1997 року. Із вибором професії не вагався, оскільки за роки навчання в ліцеї був підготовлений до військової служби. Вступивши до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ та артилерії , пройшовши військовий вишкіл, курсант Мартинов М. здобув освітній рівень магістра за кваліфікацією «Професіонал з електроенергетики, електромеханіки, офіцер тактичного рівня». Згодом – диплом магістра за спеціальністю «Фізкультура і спорт». Юнак свідомо став військовослужбовцем. З 2019 року був у зоні АТО, зоні ООС. Від першого дня повномасштабної війни стояв на передових позиціях.
Молодий лейтенант отримав скерування на рідну Волинь у 14 окрему механізовану бригаду імені Романа Великого у військову частину А1008 в місті Володимирі на посаду командира взводу звукометричної батареї управління та артилерійської розвідки. Упродовж 2019 -2022 років уже старший лейтенант «Промінь» виконував бойові завдання в зоні бойових дій у Луганській та Донецькій областях.
Повномасштабний воєнний напад РФ на Україну застав хлопців на навчаннях, що проводилися на полігоні Рівненщини. Ракетно-бомбові удари по аеродромах та складах зброї. Під обстрілами житлові квартали та села… Повна бойова готовність…
Розпочався шлях пекла і вогню: Житомирська, Київська, Миколаївська, Харківська, Луганська області. Важкі бої за утримання Соледара, нескореного Бахмута. Довгі й спекотні місяці пліч – о – пліч із побратимами.
Мартинов Максим був і командиром, і товаришем для своїх хлопців. Зберегти життя підлеглих – це найважливіше. Хвилювався про кожного солдата. Завжди був попереду і вів за собою бійців, які поважали свого командира.
Серпень… Нарешті довгоочікувана п’ятиденна відпустка й радісна зустріч зі своєю новонародженою донечкою, із родиною. Щоденні дзвінки солдатів: «Максиме Юрійовичу, швидше повертайтеся».
І знову війна… Повернувся на Харківщину. На світанку підрозділ вирушив на бойові позиції. Старший лейтенант попереду. Під час виконання бойового завдання 19 серпня 2022 року Мартинов Максим загинув у c. Шестакове Чугуївського району. Разом із побратимами підірвались на міні, коли їхали на позиції. Залишились самотніми дружина, дві донечки, батьки. На момент загибелі молодшій Емілії було всього 5 місяців, старшій Златі – 5 років. «Максим був людиною слова та честі. Мужній, завжди вболівав за свій особовий склад. Усі, кому пощастило бути поруч із ним, любили й поважали його», – згадує Олена Володимирівна, мама Максима.
Війна забрала хороброго командира та трьох побратимів святкового ранку на Яблучного спаса. В одну мить Небесний легіон поповнили чотири молодих життя.
22 серпня «Промінь» повернувся до рідного дому «На щиті» й був похований у с. Гаразджі на Алеї Слави з усіма військовими почестями.
Максим заслуговував на присвоєння почесного звання «Героя України», оскільки до останньої миті свого життя захищав суверенітет нашої держави і віддав своє життя задля нашої перемоги та незалежності України.
Крім родичів та близьких загиблого, його бойових побратимів, попрощатися зі старшим лейтенантом прийшли вихованці та викладачі Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.
«Максим – кадровий офіцер, старший лейтенант, артилерист. Телефонував, казав, що все гаразд. Про війну – ні слова. І так зрозуміло: ми переможемо. Отак Макарів, після того Херсон, Бахмут. Зараз їх під Харків перекинули. На жаль, сталося непоправне. Як шкода», – каже дідусь воїна.
До молитви за упокій душі спочилого разом із духовенством, небайдужими лучанами долучилися Луцький міський голова Ігор Поліщук та представники обласної влади. Після завершення панахиди домовину з тілом воїна під звуки дзвонів і солдатської сурми прощальною ходою пронесли Театральним майданом. Біля фотостенду ввостаннє для старшого лейтенанта прозвучав Державний Гімн України.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України № 759 від 09.11.2022 року старший лейтенант Мартинов Максим Юрійович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня
Читайте також наші новини у Facebook
