Поважний ювілей відзначає Володимир-Волинський центр професійної освіти – 70 річницю із дня заснування. За цей період заклад став не лише одним із провідних у регіоні, де впроваджується дуальна освіта, відкрився кваліфікаційний центр, молодь опановує робітничі професії, зокрема й ті, які стають у нинішніх умовах дуже потрібними, а й перетворився у волонтерський осередок, що допомагає ЗСУ та підтримує наших земляків, які через війну змушені були полишити свій дім й шукати прихистку в чужім краї. Тут осередок патріотизму і простір для пізнання Євросоюзу, тут відбувається популяризація національних традицій й переймання досвіду кращих закордонних практик. Про минуле й сьогодення ЦПО розповідаємо з нагоди його ювілею.
Читайте також: На війні загинули двоє військових з Ковельської громади
Перші 300 учнів опановували три професії
Свій перший навчальний рік технічне училище № 3 розпочало 1 листопада 1954 року. Тут здобували робітничу професію 300 учнів. На той час училище готувало механіків для ферм і відділень, нормувальників МТС, електромеханіків. З вересня 1963 року училище перейменоване у ПТУ, переведене на базу тресту «Укрспецводмонтаж». А з 1974-го перейшло на нову систему навчання, за якою разом зі спеціальністю учні стали здобувати повну загальну освіту.
За результатами атестації у 2023 році Володимир-Волинське ПТУ-23 реорганізоване у вище профучилище й отримало право на підготовку молодших спеціалістів з двох спеціальностей – «швейне виробництво» та «електрифікація і автоматизація сільського господарства». Запроваджено ступеневу підготовку фахівців – кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, адже з 2007 року училище входить у навчально-виробничі комплекси трьох університетів – Хмельницького національного, Львівського аграрного та Київського університету технологій та дизайну, де можуть продовжувати навчання випускники профтеху.
Цей заклад за сім десятиліть мав лише чотирьох керівників. Першим директором училища був Владислав Кужель, який упродовж 12 років його розвивав та працював над його становленням. Розширювалася матеріально-технічна база, відкривалися нові спеціальності, збільшилася кількість учнів. У 1966 році училище очолив Михайло Хомюк, який працював на цій посаді 28 років – аж до виходу на пенсію. У цьому закладі він пройшов шлях від майстра виробничого навчання до директора – 40 років життя присвятив розвитку рідного училища. Володимир Смоляр, який керував навчальним закладом з листопада 1994-го до 2022 року, теж більш як 30 років присвятив роботі в навчальному закладі, починаючи трудову стежину від майстра виробничого навчання.
З січня 2022 року уже Володимир-Волинський центр професійної освіти, до складу якого увійшли Оваднівське та Локачинське відділення, очолив Юрій Мозоль. Він як компетентний менеджер запровадив новий формат управління із орієнтацією на європейські стандарти.
А розпочав він у закладі професійний шлях у час повномасштабного вторгнення росії в Україну, тож у найскладніший період, коли призупинився навчальний процес, став згуртовувати педагогічний та учнівський колективи для допомоги Збройним силам України і підтримки внутрішньо переміщених людей з обпалених війною територій, для яких найпершим прихистком на відносно безпечних територіях, а для декого й постійним житлом, став гуртожиток навчального закладу.
Від пошиття розгрузок до придбання автівок
Юрій Мозоль розповів нашому виданню, як з перших днів повномасштабної війни центр профосвіти став осередком, де вирував волонтерський рух.
«У непростий для країни час ніхто не лишався осторонь, усі гуртувалися, допомагали, як могли. Коли я у нашій групі писав, що потрібно десять добровольців для певної роботи – приходило тридцять», – каже директор.
Найперше почали зміцнювати обороноздатність міста. Разом із колегами, залучивши техніку й діставши матеріал, облаштували великий блокпост на шляху до Верби, організували доставку 115 тонн піску, який насипали у мішки, та обклали для укріплення території військової частини. Коли чисельність воїнів зростала, перевезли з гуртожитку до казарм ліжка, матраци, ковдри та подушки. Паралельно виготовляли буржуйки та протитанкові їжаки.
На повну працювали усі чотири швейні майстерні, де майстрині, педагоги, випускниці почали виготовляти плитоноски, розвантажувальні жилети, підсумки, чохли для саперних лопат, тенти для вантажівок ГАЗ, а також шити футболки, флісові кофти, балаклави та багато іншого. Усі разом плели маскувальні сітки. Кухарі пекли хліб. Колектив закладу возив воду та перекусили до пункту обігріву в Устилузі для людей, які прямували за кордон, а згодом працівники закладу стали приймати, поселяти та надавати допомогу й підтримку тим, хто втратив через війну усе майно.
Люди із міст і сіл, які постраждали від воєнних дій, поселялися у гуртожитку, тож тут стали створювати всі умови для їхнього комфортного проживання, залучаючи особисті зв’язки, а згодом доброчинців з-за кордону та благодійні організації і фонди. Гуртожиток перетворився на місце компактного проживання ВПО. Тут знайшли тимчасовий прихисток понад півтори тисячі людей. Зараз мешкають 55 осіб. З часом спільними зусиллями адміністрації та благодійників, із залученням донорських коштів, у приміщеннях і кімнатах зробили ремонт, оновили техніку та придбали нові необхідні електроприлади, посуд, а також облаштували спортивний майданчик . З жителями гуртожитку працювали психологи. Дозвілля організовували представники ГО «СТАН» та «Простору ВВ».
Традиційними у ЦПО стали учнівські ярмарки для підтримки ЗСУ, за виручені під час таких та інших заходів кошти купують технічні засоби, старлінки та все необхідне, на що надходять запити від захисників. Тут у холодну пору року виготовляють окопні свічки, невтомно проводять збори різноманітної допомоги для воїнів. Передали три автівки на передову: на одну зібрали кошти колективом, інші придбали, об’єднуючи зусилля з іншими закладами профтехосвіти.
Підтримують випускників закладу, які служать у різних підрозділах, спрямовують допомогу військовим формуванням, у яких несуть службу володимирчани.
Незагойною раною для дружної родини ЦПО стала загибель випускників, які стояли на захисті Батьківщини, а їх близько сорока. Випускник закладу 1964 року Олександр Бадера помер від побиття на вул. Грушевського в Києві під час Революції Гідності, йому присвоєно звання Героя України.
Нова спеціальність і дуальна форма навчання
У центрі профосвіти нині опановують робітничі професії 810 здобувачів освіти. Випускники 9-х класів можуть опанувати спеціальності «тракторист-машиніст сільгоспвиробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин», «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», які також здобудуть кваліфікацію водія категорій «В», «С». А професії електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування і електрогазозварник мають додатково кваліфікацію водіїв категорії «С». Актуальними є спеціальності «маляр, штукатур», «кухар, кондитер», «кравець», «оператор з обробки інформації та програмного забезпечення».
На базі 11 класів можна отримати фах продавця продовольчих і непродовольчих товарів, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування і слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів, одночасно з фахом водія категорії «С», оператора на автоматичних і напівавтоматичних лініях у деревообробці, кухара, кондитера, плодоовочівника разом із кваліфікацією водія категорії «В». Здобувати ці професії можуть як юнаки, так і дівчата, адже жодних гендерних дискримінацій не існує. А випускники закладу стають хорошими висококваліфікованими працівниками.
У цьому навчальному році у закладі стали готувати майстрів з монтажу та обслуговування систем відновлювальної енергетики, електромонтерів з ремонту і обслуговування устаткування. Це стало можливо завдяки тісній співпраці ЦПО з європейськими партнерами у двох міжнародних проєктах, зокрема, вона налагоджена з профтехосвітою Німеччини та Естонії. Завдяки цьому оновлюється навчально виробнича база, зазнають модернізації навчальні майстерні, відкрився кваліфікаційний центр з професій енергетичного напрямку, а таких на Волині лише два – у Володимирі і Луцьку.
Із трьох професій укладені договори з місцевими підприємствами про навчання з елементами дуальної системи, тобто теоретичний матеріал опановується у закладі, а практичне навчання відбувається на виробництві. Тож майбутні оператори на автоматичних і напівавтоматичних лініях у деревообробці здобувають кваліфікацію у ТзОВ «Гербор-холдинг», електрогазозварники – у ПрАТ НВК «Мікроклімат», електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування – у ТзОВ «П’ятидні». За словами директора, подібну практику хочуть впровадити на усіх спеціальностях. Наприклад, охоче б співпрацювали з фермерськими господарствами, щоб майбутні трактористи вчилися на сучасній техніці, але для цього потрібно оновити базу. І перші кроки на шляху до цього вже робляться.
Володимир-Волинський ЦПО, один із трьох закладів України, отримав цьогоріч 19 мільйонів гривень на створення і комплектування центру, де набуватимуть знань та відточуватимуть навички трактористи-машиністи, слюсарі з ремонту сільськогосподарської техніки, водії автотранспортних засобів.
У липні центр профосвіти розпочав активну співпрацю з офісом Еразмус+ в Україні. Уже готується концепція проєкту з розбудови потенціалу професійної (професійно-технічної) освіти в Україні, який буде подаватись на грант у лютому 2025 року.
Діє у закладі євроклуб «Модерн», члени якого пізнають таку складну структуру як Європейський Союз, створений центр кар’єри «Профі», який допомагає здобувачам освіти знайти роботу та визначити майбутній кар’єрний шлях. Організовують у ЦПО й насичене дозвілля для здобувачів освіти, проводять спортивні змагання, а навесні заклад взяв участь у встановленні Національного рекорду у флешмобі «White card» в рамках проєкту «Цікава фізкультура 2.0. Перезавантаження».
У ЦПО працюють сім’ями
Колектив Центру професійної освіти налічує 237 сіб. Серед них – закохані у свою справу педагоги, багаті досвідом майстри виробничого навчання. Працюють у закладі цілими сім’ями. Таких родинних колективів є вісім. Тут трудяться 17 колишніх випускників, які передають свої знання нинішнім здобувачам освіти.
Упродовж багатьох років діяв у закладі учительський хор «Джерело», який виборов звання народного, однак перестав збиратися для виступів у період коронавірусної пандемії.
Свій 70 ювілей Володимир-Волинський центр професійної освіти зустрічає з чималим переліком здобутків і водночас має так багато планів, які прагне втілити у майбутньому. Головне, аби настала така довгоочікувана перемога, щоб реалізовувати задуми у мирній країні і готувати кваліфікованих робітників для її розбудови і відновлення.
Валентина ТИНЕНСЬКА
