Волинь Новини

Луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Понад 50 підприємців зібралися на території «Нового ринку», що розташований на вулиці Європейській, 3 у селі Рованці Луцького району, аби зустрітися із його співзасновником Любомиром Пахолком. Люди хотіли з’ясувати, скільки ще змушені будуть платити десятки тисяч гривень оренди за недіючі торгові точки на ринку, де за 15 років так і не створили відповідних умов, чому вони не можуть розірвати договір та позбавитися ярма.

Читайте також: Якою буде пенсія в Україні при мінімальній зарплаті

Журналісти ВСН поспілкувалися із волинянами, які заключили договір із ТзОВ «Дельта-7» і на 49 років взяли в оренду місця на ринку. Загалом близько двохсот підприємців стали заручниками ситуації. Кажуть, що Пахолки все чітко спланували і контролюють задля власного збагачення.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Нагадаємо, спочатку перспективи були досить позитивні – на ринку люди планували здійснювати свою діяльність, проте жодних умов для цього створено не було й по сьогодні. Однак орендодавець подав позови до суду про примусове стягнення боргу за орендну плату за усі ці роки, хоча жодної діяльності люди там не здійснювали.

Попередньо домовлена зустріч із Пахолком старшим мала відбутися у понеділок, 28 жовтня, але співзасновник так і не з’явився. Хоча напередодні пообіцяв підприємиці Степанії Пільо, яка запросила його на збори, що буде й заодно працівників ТЦК привезе з собою, аби ті перевірили, чи всі підприємці оновили дані.

«Я вже кілька разів дзвонила до Пахолка, хотіла повідомити, що ми чекаємо на нього, але він не бере трубки. Соромно чи боїться обманутим людям в очі дивитися? Він дуже добре знає мою непросту життєву ситуацію, але ні на що не зважає, аргументуючи це тим, що договір підписаний на 49 років і він його не збирається розривати. А в мене ж один син загинув, другий прийшов із війни і тепер на групі інвалідності, я теж не маю здоров’я працювати», – з розпачем у голосі розповідає пані Степанія.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

До 2024 року жінка повністю виплатила оренду за дві недіючі торгові точки, вартість якої становила в місяць 350 гривень за одну, досі зберігає всі квитанції. З січня цього року місячна оренда зросла аж до 1800 гривень за точку. До речі, про суттєве підняття орендної плати адміністрація ринку нікого не повідомила, як і не обґрунтувала, звідки взялася така сума.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

«Ще в 2008 році, як тільки я підписала догорів із ТзОВ «Дельта-7», Пахолко сказав, що ринок відкриється за рік-два. У 2010 році ми його перезаключили, бо відбулися якісь зміни. Скажу чесно, підписуючи договір, я його не читала, як і майже всі орендарі, бо ми довіряли одне одному. Вже зараз розуміємо, що то були за зміни і на чию користь. Я написала заяву, в якій попросила за згодою сторін розірвати договір оренди. Вже на другий день мені прийшла відмову, бо немає для цього причини», – додає підприємиця.

Степанія Пільо не розуміє, звідки у 2024 році адміністрація ринку взяла цифру 1800 гривень за місяць оренди торгової точки. За що вона й інші підприємці мають платити, якщо тут усе в жахливому стані: відкрита каналізація, немає електроенергії, даху, повсюди сміття, через бруківку попроростав бур’ян, до деяких контейнерів, в яких поробили стихійні вбиральні, через сморід не можливо підійти. Є й торгові точки, де полюбляють тусуватися наркомани, про це свідчать шприци, бульбулятори.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

 

 

 

«Мій контейнер уже не закривається, тепер у ньому, окрім зілля, ще повно коробок і різного непотребу, який зносять безхатьки. Впевнений, що Пахолко сам дав добро їм це робити. Я неодноразово звертався до нього, аби прибрали це сміття, але, як бачимо, контейнерів із картоном, коробками тільки більшає. Чому я повинен платити десятки тисяч гривень за оренду, а в той час хтось безкоштовно користується моєю торговою точкою? Як можна сюди завести дорогий товар, якщо немає огорожі й охорони? Тут неможливо здійснювати жодну діяльність», – наводить аргументи підприємець, який відмовився називатися.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Орендар Юрій Рихлюк пригадує, що його спонукало взяти в оренду на цьому ринку відразу дві торгові точки:

«У 2009 році активно точилися розмови про те, що Старий ринок у центрі Луцька «знесуть», тому підприємці почали задумуватися, де ж у майбутньому здійснюватимемо свою діяльність. Як варіант, розглядали оренду торгових точок на «Новому ринку», що саме почали будувати. Мабуть, ажіотаж, невелика плата, що на той час становила 350 гривень за торгову точку, привабливі перспективи підштовхнули підписати договір із ТзОВ «Дельта-7», навіть не читаючи документ».

Час спливав, а адміністрація в орендарів лише справно просила гроші на облаштування «Нового ринку» та все годувала обіцянками, що зовсім скоро він запрацює. А в 2024 році підприємцям почали приходити листи, в яких їх повідомляли про десятитисячні борги за оренду недіючих торгових точок, у разі несплати стягнення відбуватимуться через суд.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

«За 15 тисяч доларів я купив контейнер, на той час долар був по 8 гривень, а варто було квартиру за ті гроші брати, то сьогодні ще і в плюсі був би. Потім ми здали кошти на проведення світла до своїх торгових точок, на бруківку, на облаштування даху, території і так далі. Ми вірили адміністрації на слово і все чекали, що зовсім скоро запрацюємо. До речі, нам ніхто тоді не повідомив, що навіть якщо ринок не працює, оренду все одно потрібно плати. Так у мене за 15 років і накопичився борг у 120 тисяч гривень за оренду двох торгових точок», – розповідає Юрій Рихлюк, який пройшов уже два суди, але так і не зміг добитися справедливості, лише отримав рік часу розтермінування на виплату боргу.

Підприємець, як і багато інших орендарів, неодноразово звертався до Любомира Пахолка з проханням розірвати договір, обіцяючи виплати весь борг, але співзасновник і чути нічого не хотів. Бо ж, як каже пан Юрій, де ж дійну корову можна зарізати, коли вона дає молоко.

Орендарка Інна Прокопчук пригадує, як майже 15 років тому планувала відкрити дві торгові точки. Щоправда, одна з них уже завалилася, другу таки облаштували, завезли дороговартісний товар, але після розмови з Любомиром Пахолком, вивезли його в надійне місце.

«Ми підійшли до Пахолка і спитали, хто охороняє ринок, бо в нас у контейнері на велику суму товар, хто за нього відповідатиме. Він відповів: «Ваш товар – ви й охороняйте». Так як тут не було навіть огорожі, ми все вивезли. За всі ці роки ми жодного дня так і не торгували ні на одній своїй точці. Проте, згідно рішення суду, я повинна сплатити понад 160 тисяч гривень за оренду», – ділиться наболілим Інна

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Підприємиця Наталія розповіла, що до 2018 року постійно сплачувала оренду за торгову точку, але потім перестала. Тоді до жінки на телефон вдень і серед ночі почали дзвонити колектори з погрозами. «Лист щастя» Наталія ще не отримувала, тому не знає, в яку суму їй обійдеться оренда недіючої торгової точки.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Підприємець Володимир Матвійчук підписав договір оренди із ТзОВ «Дельта-7» ще у 2010 році. Розуміючи, що ринок не функціонує, чоловік і гадки не мав, що боргує комусь кошти, допоки йому не надійшов лист із суду.

«Мій контейнер знаходиться у четвертому секторі, який взагалі недобудований: там немає ні вікон, ні даху, ні електроенергії, ні сигналізації. Реально тут торгувати нереально. Близько 12-13 років ніяких претензій від товариства по оплаті оренди не було. А нещодавно мені надійшов лист із рішенням суду, згідно якого потрібно сплатити 60 тисяч гривень за оренду. Я звернутися в адміністрацію ринку із проханням розірвати договір, на що отримав відмову», – розповідає свою ситуацію Володимир.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Підприємець не бачить перспективи цього ринку і вважає, що Пахолко має дослухатись до людей, особливо у такий непростий час. Бо своєю відмовою у розірванні договору він заганяє людей в фінансове рабство на десятки років. Володимир створив групу у «Вайбері» та об’єднує людей, які підписували такі ж договори на майбутній ринок, як і він, аби спільно вирішити цю проблему.

«Багатьом підприємцям, коли вони підписували договір оренди, було по 40-45 років. Сьогодні чимало з них досягли пенсійного віку, вони не планують вести підприємницьку діяльність чи займатися орендою. Вони хочуть прожити спокійну старість без цього фінансового тягаря, який, якщо вдасться розірвати договір оренди, не доведеться тягнути їхнім дітях чи онукам», – наголошує Володимир Матвійчук.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Орендар Кулай теж вважає, що цей ринок сьогодні неактуальний і ні людям, ні владі в такому стані він не потрібен взагалі. Чоловік не розуміє, для чого мордувати підприємців і ставити їх у рабські умови, адже у неробочий день на ринку взагалі немає покупців, бо й транспортна розв’язка тут не продумана. Тому доцільніше розірвати договори із підприємцями і на місці ринку збудувати супермаркет чи якийсь торговельний комплекс.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Один із чотирьох співзасновників «Нового ринку» Анатолій Цейко розповідає, проблема орендарів полягає в тому, що договір складений так, що його можна достроково розірвати тільки за взаємною згодою. Звісно, Пахолкам вигідні такі умови.

«Я вважаю, ми не маємо морального права забороняти людям приймати рішення. Якщо хтось із орендарів не бачать перспективи в цьому ринку, вони вирішили розірвати договір, це їхнє право. У кожного можуть бути різні життєві обставини. До складу нашого товариства «Дельта-7» входить кілька учасників, а не один Любомир Пахолко. Я сьогодні розпоряджаюся 50 відсотками статутного капіталу. Зверніться до мене, підпишу візію, що погоджуюся з тим, що ви можете розривати договір. Тоді йдіть до інших учасників товариства. Консультуйтеся у юристів, які повинні допомогти розібратися у цій ситуації», – радить підприємцям Анатолій Цейко.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства

Адвокат, який займається справою Володимира Матвійчука теж приїхав на зустріч і запропонував підприємцям підписати колективну скаргу, що вони й зробили. Скаргу надішлють у різноманітні контролюючі інстанції, які в межах своїх повноважень повинні її розглянути і надати висновки законності дій дирекції ринку. В подальшому ці відповіді планують використати у судах.

«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства«Вмреш, діти й онуки платитимуть»: луцькі підприємці судяться, аби вийти із майже півстолітнього фінансового рабства