Прощання з Сергієм Нестерчуком відбудеться завтра, 15 жовтня, о 9:30 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбудеться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Білашів. Поховають його на кладовищі рідного села.
Читайте також: У громаді на Волині до 15 жовтня триватимуть дні жалоби
Сергій Нестерчук народився 31 січня 1988 року у селі Білашів на Здолбунівщині. Закінчив місцеву школу, а за тим, опанував спеціальність «Гідромеліорація» в Національному університеті водного господарства та природокористування. Щоправда, за спеціальністю Сергій не працював, присвятив себе роботі на ТзОВ «Сталь-М».
– Мобілізували його у грудні 2022 року. Коли отримав повістку, Сергій не думав, що відразу піде до війська, адже раніше мав проблеми зі здоровʼям. Він пішов у центр комплектування у перші дні, але тоді сказали чекати. Коли ж отримав виклик, не вагався. Усвідомлення того, що він іде на війну, прийшло тільки тоді, коли вже збирав речі в дорогу. Наш дід та прадід були борцями за Україну, тож Сергій продовжив цю справу. Він навіть розмовляти завжди старався українською, хоч навколо лунав суржик, – розповідає сестра Героя Ніна.
Спокійний, стриманий, завжди усміхнений Сергій ніс службу на Донеччині. Йому складно давалася адаптація до місцевої погоди. Але розумів, що виконує свій обов’язок.
-,Йому було складно, як всім там… Але коли прийшов у відпустку, то сказав мені і батькам, що не може залишитись вдома, хоч так вчинило чимало. Сергій сказав, що має повертатись до своїх хлопців, адже вони також чекають своєї відпустки, щоб поїхати до сімʼї, дітей. Тож знову поїхав на Донеччину, хоча розлука з рідними була для нього дуже важка. Під час відпустки намагався зустрітись з усіма своїми друзями, кумами, ніби відчував, що може вже не повернутись… На службі Сергій завжди виконував наказ – треба йти в бій, значить ішов, як би страшно не було, – продовжує сестра.
Читайте також наші новини у Facebook
