Ветеран із Луцька Андрій Соломін, який втратив ноги на війні з Росією, взяв участь у безбарʼєрному марафоні, щоб вшанувати пам’ять про свого друга – Миколу Мялковського, що загинув на полі бою.
Читайте також: Волинський артист заспівав з фанатами на вулицях Парижу (Відео)
«Перший безбарʼєрний марафон Нової пошти» відбувся 22 вересня у Києві. Про це повідомила мама Миколи – знана на Волині мисткиня та арттерапевтка Тетяна Мялковська.
Спортивна подія мала на меті дати можливість усім, хто мріє подолати марафон, зробити це без будь-яких бар’єрів. Тому, окрім професійних бігунів, долучитися до забігу могли люди на кріслах колісних, протезах, батьки з дітьми у візочках, вагітні, бігуни з домашніми тваринами. А особлива дистанція «Забіг за двох» дозволила присвятити свій біг конкретному військовому.
Андрій Соломін – молодий офіцер, командир роти 100-ї окремої механізованої бригади тероборони. Хлопець отримав тяжке поранення на Авдіївському напрямку, у результаті якого втратив обидві ноги.
У 2014 році Соломін був учасником АТО. Коли повернувся звідти, почав займатися арттерапією із Тетяною Мялковською і відкрив у собі талант художника У 2018 році навіть презентував власну колекцію картин «Парадокси війни».
Тоді ж він близько потоваришував із Миколою Мялковським. Коли почалося повномасштабне вторгнення, хлопець працював у мерії Любліна, але повернувся захищати Батьківщину.
28-річний молодший сержант Микола Мялковський загинув 4 грудня 2023 під час виконання бойового завдання.
«Коли ворог атакує твою країну, природною реакцією буде зробити крок вперед і вдарити його. Звичайно, я кажу це дуже метафорично. З історії ми знаємо, що Російська Федерація розуміє лише мову сили. Тому найприродніша поведінка – хоч і зовсім неочевидна, адже ми у ХХІ столітті – взяти зброю в руки і показати їй місце», – футболку саме із такими словами Миколи одягнув на забіг Андрій Соломін.
Він взяв участь у забігу на один кілометр і здобув золоту медаль.
«Два вірні друга сьогодні долали крос у кілометр разом. Здобуте «Золото» – це лише підтвердження їхньої спільної справи. Як я б хотіла, щоб це було по-іншому. Вдячна за памʼять! Вдячна за повагу!», – сказала Тетяна Мялковська.
Читайте також наші новини у Facebook
