В результаті чергового обміну на рідну землю повернулись 103 українці, серед яких уродженець Володимира, офіцер, захисник Маріуполя, 28-річний Дмитро Климович.
Читайте також: На Волині поліцейський вбив чоловіка: суд затягують
У полоні він перебував понад два з половиною роки, інформує Район.Володимир.
Про Дмитра Климовича і його однокурсників вся Україна заговорила у 2014 році. Тоді два десятки хлопців заспівали Гімн України, коли над Академією військово-морських сил у Севастополі, де вони навчалися, піднімали російський триколор.
Таким чином курсанти висловили своє обурення збройною агресію Росії.
Майже відразу ж, коли курсанти почали співати гімн, їх хотіли заглушити за допомогою оркестру. Однак хлопці доспівали до кінця, після чого віддали честь і повернулися в будівлю навчального закладу.
18-річний Дмитро Климович тоді був другокурсником Академії військово-морських сил імені адмірала Нахімова. Хлопець із Володимира успішно склав ЗНО і вирішив вступати саме сюди – завжди мріяв про військовий виш, бо батько в нього військовий. Успішно склав спортивні нормативи — у школі займався боротьбою і плаванням – і став нахімовцем.
У квітні 2014 року вірні присязі українському народу 103 курсанти Академії ВМС імені Нахімова у зв’язку з анексією АРК і міста Севастополя Російською Федерацією передислокувалися до Одеси разом з частиною командного і викладацького складу вишу. Пізніше Академію ВМС імені Нахімова рішенням Кабінету Міністрів України було розформовано, 1 вересня 2014 року курсанти продовжили навчання на новоствореному факультеті військово-морських сил «Одеської національної морської академії».
Дмитро продовжив навчання вже в Одесі на факультеті ВМС Національного університету «Одеська національна морська академія». У 2016 році випустився та отримав офіцерське звання.
«Це патріоти України, військовослужбовці, які залишились вірними присязі. Усі вони проходитимуть службу на первинних офіцерських посадах на кораблях і у військових частинах», – писали тоді про випускників у Генштабі.
Якось він приїхав до рідного Володимира й познайомився з Валею — студенткою Тернопільського медичного вишу. На слова, що він моряк, Валентина посміялася: «І де ти плаваєш, на нашій річці?»
Вже за півтора року вони одружилися, згодом Валя переїхала до Маріуполя. Туди випускника Одеської академії скерували на роботу на корабель «Донбас».
Повномасштабне вторгнення застало Дмитра та Валентину у Маріуполі.
Востаннє дружина бачила Дмитра 23 лютого. Забіг в обід додому. Вимучений. Вже два тижні весь екіпаж пошуково-рятувального судна «Донбас» чергував на кораблі. Додому на ніч їх не відпускали. Тоді як по телевізору оцінювали ризики вторгнення Росії, старший помічник командира Дмитро Климович розповідав дружині про диверсії, що вже стаються, але заспокоював: усе буде добре.
О 5-й ранку він зателефонував і наказав збирати речі: «За тобою заїдуть мої хлопці». Валентина взяла сумки й документи, що були наготовані для пологового, кота помістила до переноски і залишила їхню маріупольську квартиру.
З Маріуполя виїжджала в машині знайомих. Хотіла зупинитися в родичів у Запоріжжі, щоб повернутися додому за кілька днів. Дмитро ж кричав у слухавку: «Ніяке Запоріжжя, їдь до батьків на Волинь!»
Далі раз на кілька днів телефонував: «Ми тримаємось. Ми прорвемось. Усе добре». А Валентина читала новини з Маріуполя і розуміла: доброго там нічого нема. 9 березня світ облетіли кадри обстріляного пологового будинку при лікарні № 3, де Валентина працювала лікаркою і де збиралася народжувати сина. Жінка дуже розхвилювалася, написала Дмитру, переживала за знайомих колег. Він відписав, що всі вціліли – сховалися в підвалі. А вже наступного ранку Валентина передчасно народила. У Володимирі — за 1300 кілометрів від розбомбленого маріупольського пологового, де на світ мав з’явитися її син у присутності батька.
29 березня 2022 року Валентині Климович зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що Дмитро в полоні. Спершу його сліди знайшли в Бердянській колонії № 77, далі – то вже розповіли товариші, яких звільнили з полону, – її чоловік був у Севастополі.
Згодом дружина дізналася, як усе було. Дмитро з товаришами багато днів у Маріуполі перебували в оточенні, боєкомплект закінчився, командири ухвалили рішення прориватися. Вони вдягли цивільний одяг, який роздобули, розбилися на групи. Та прорвалися одиниці. Дмитро Климович потрапив до рук росіян.
Читайте також наші новини у Facebook
