Дружина загиблого військовослужбовця-розвідника, прикордонника, майстра спорту України з легкої атлетики, тренера Романа Гаврилюка у травні 2024 року отримала повідомлення про його загибель на Луганщині.
Читайте також: Відкупитися від мобілізації буде неможливо: в Україні оновлять систему бронювання
Дванадцятирічна донька Дарина і шестирічна Влада — нині найбільша підтримка, розповіла Суспільному Тетяна Гаврилюк.
У новому будинку, який побудували разом з чоловіком, встигли прожити два місяці до 24 лютого 2022 року. Її Роман 18 років був прикордонником. За час повномасштабної війни спочатку служив у Чопі на Закарпатті, потім — у Луцькому прикордонному загоні, а з грудня 2023 року — у прикордонному загоні на Луганщині.
“Він був розвідником. Спочатку він ходив на 5-7 діб, потім 2-3 дні відпочинку, ми спілкувалися. Уже з квітня місяця він ходив на завдання на 25 діб. 16 травня, у четвер, почався бій і він загинув, а мене сповістили аж у суботу, 18 травня”, — розповідає дружина.
Романа застрелили у спину, пряме попадання від російської групи ДРГ, каже Тетяна. Старшій донці Даринці про загибель батька розповіла одразу. Вона дуже плакала, а менша попросила побути сама, говорить Тетяна Гаврилюк.
“Вона лягла, так повернулася і дуже просила побути сама в кімнаті. Сидить так і каже: мам, давай напишемо СМС. А я кажу: “Кому?»”А вона: “Ой, я забула, не важливо”. Тобто, вона згадує, що можна було татові написати СМС і він її колись прочитає. Дуже важко”, — говорить Тетяна.
Доньки досі не можуть звикнути, що тата немає, говорить Тетяна. Спортивний характер і здібності передалися від батька їй, каже старша донька Дарина. Мріє дорослішати у вільній Україні, де з сестрою втілюватиме в життя татові настанови та завжди пам’ятатиме, яким він був.
“Холодно, мете і тато з нами будує сніжний будинок. Хоч в ньому ніхто і не грався, але такі емоції були тоді, як ми ту воду носили, вода виливалась, сніг туди трамбували. Це мені найбільше запам’яталося”, — говорить Дарина.
18 липня Роману Гаврилюку мало б виповнитись 42 роки. Він народився в 1982 році в селі Красносілля Рівненської області. Його мама працювала продавцем, а тато будівельником, сестра має медичну освіту, розповідає дружина. Він навчався у Красносільській школі, закінчив 11 класів, вступив у Луцьку університет Лесі Українки на спеціальність фізичне виховання. В один із приїздів після змагань познайомився з Тетяною.
“Він був дуже романтичним, навіть бувши там на сході він завжди присилав будь-яку картинку квітів, деяка там квітка мала можливість зацвісти на тій чорній землі… Тато завжди дарував квіти, то тепер діти де не гуляють, то тепер квіти мені дарують доньки”, — каже Тетяна.
Після загибелі чоловіка 16 травня цього року Тетяні повернули його військовий одяг і спорядження. Дещо планує залишити, а дещо віддати у школу, де вона працює.
Зі слів дружини, для сотні людей у Луцьку Роман Гаврилюк був тренером із бігу та тріатлону. 21 липня, цієї неділі, друзі захисника готують благодійний забіг пам’яті Романа Гаврилюка у Центральному парку Луцька. Організовують захід з нагоди дня народження спортсмена, який припадає на 18 липня.
Читайте також наші новини у Facebook
