Село Ужова Копачівської громади Луцького району невеличке. Тут мешкає біше як понад сто людей. Немає навіть клубу. До повномасштабного вторгнення День села та інші свята місцеві відзначали біля єдиного магазину «Крамничка», – пише ІА Волинські новини.
Читайте також: ТЦК забрали водія автобуса, залишивши людей посеред Яремчого
Гуртувала людей підприємиця і продавчиня Світлана Тананайко, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Тут велика гарна територія. Свято села ми тут проводили в мирний час. Зручно, бо є де присісти: лавки, бесідки. Ми ставили сцену. Приїжджають родичі, знайомі, які виросли в цьому селі. Всі приїжджають сюди. Їм дуже приємно зустрітися, поговорити. Це, можна сказати, сімейне свято. Мене запитують, коли ми знову будемо проводити. А я відповідаю: буде мир, буде перемога, тоді і буде свято», – говорить Світлана Тананайко.
Жодне свято чи прості посиденьки в селі не минають без баяна та Василя Дині. Все життя чоловік пропрацював учителем музики в різних школах, а на схилі літ повернувся в рідне село.
«Пішов на пенсію за вислугою років. 27 років пропрацював у школі вчителем музики. Пішов на пенсію і переїхав до батьків. Батьки вже повмирали. Живу тепер у селі. Не можу покинути цього села. Я більше в місто не піду жити. Маю землю (город, пай), господарюю тут. Вирощую все, що треба», – розповідає Василь Диня.
У Василя Дині померла дружина, а в Інни Гнатюк – чоловік. Тож доля і рідне село звели їх разом. Інна замолоду писала вірші й цей талант передала дочці. Надія Стрельченко під псевдонімом Усмішка пише переважно поезію про полеглих воїнів. За Україну свого часу загинув коханий поетеси. Коли люди почули, яку щемливу поезію про загиблих воїнів пише дочка Інни Гнатюк, почали замовляти вірші про своїх найдорожчих – Героїв, яких відібрала війна.
«Перший вірш вона написала, як помер мій чоловік, її тато. Вона зателефонувала і сказала, що написала тату вірша. Так за душу взяв цей вірш. Через рік почалася війна і вона почала писати про війну. Каже, що вкладає всю душу в ті вірші. Дружини, мами розказують про своїх Героїв і вона почала писати. Вже видала дві збірки», – говорить Інна Гнатюк.
Її два сини нині боронять Україну. Найбільша мрія жінки – щоб вони повернулися живими і здоровими, а також якнайшвидша перемога, щоб втрат серед українців було якнайменше, а Дні села знову можна було святкувати всім гуртом і з піснею.
