«Ось тут була літня кухня, ось там – веранда. А тут – собака, його просто розірвало на шматки», – розповідає власник будинку, лучанин Віталій Івашкевич. Зараз на цьому місці – лише руїни.
Читайте також: На Волині військового, який двічі тікав із лікувального центру, спіймали на злочині
На подвір’я його дому 26 серпня прилетів «шахед». Вибух був такої сили, що хвилею знесло дах, зруйнувало стіни й вибило вікна.
Журналістка Район.Життя побувала на місці влучання російського безпілотника і місці горя цілої родини.
Ворог зруйнував будинок уже вдруге
Того ранку Росія масово атакувала українські міста ракетами та безпілотниками. На Волині внаслідок ворожої атаки постраждали житлові та інфраструктурні об’єкти в Луцьку та Ковелі.
В обласному центрі «шахеди» зруйнували п’ятий поверх багатоповерхівки та приватний будинок.
Читати також: Наслідки ворожого обстрілу багатоповерхівки у Луцьку: фоторепортаж із місця події
І якщо про перший випадок написали всі, навіть центральні медіа, то другий залишився малопоміченим.
Будинок Віталія зазнає руйнувань через атаку росіян вже вдруге. Минулого разу, у жовтні 2022 року, поруч із їхнім домом розірвалася російська ракета. Тоді пошкодження були менші, але вибуховою хвилею виламало двері, вилетіли шибки у всіх вікнах.
«Минулого разу я був якраз на вулиці, впав на землю і бачив, як летіли уламки від ракети. Один горів і впав поруч, інший – розбив сусідам дах, загорілася хата. Я взяв драбину, і ми з братом побігли допомагати гасити пожежу», – пригадує той осінній день Віталій.
По сусідству з ним жив чоловік, який мав онкозахворювання. Коли прилетіла ракета – він у той же день помер.
А сьогодні на місці частини будинку Віталія – вирва, завглибшки понад метр. Колись це була стара батьківська хата, Віталій добудував нову, зробив мансардний поверх, утеплив. На це витратив п’ять років життя. І в одну секунду через російських нелюдів все втратив.
«Даху нема, вікон нема. Ось там був хлів, де лежали дрова, заготовлені на зиму. Від нього не залишилося нічого», – показує мені господар.
На момент прильоту вдома були його 90-річна матір та брат, який прийшов її провідати. Він був на вулиці й бачив усе на власні очі: як летів «шахед», який потім різко змінив траєкторію і пішов униз, прямо на подвір’я.
На щастя, брат був якраз з іншої сторони обійстя, осколком йому поранило лише руку, але почалася велика кровотеча.
Так само осколок зачепив передпліччя матері. 90-річна жінка лежала на ліжку, через свій вік їй важко пересуватися.
«Зранку я поїхав на роботу, працюю недалеко від дому. Чув, як спочатку гепнула ракета. Брат прийшов провідувати матір і подзвонив, що приліт був недалеко, але наша хата ціла, дякувати Богу. Але пройшло десь пів години – і знову вибух. Я дзвоню до нього – не бере трубки, знов дзвоню – каже, нашої хати немає, а сам поранений. Якусь велику судину зачепило, бо кров була фонтаном. Коли я приїхав – уже матір на ношах заносили у швидку. Їх обох поклали у лікарню», – відтворює хронологію подій Віталій Івашкевич.
Приїхали пожежники, бо після вибуху почалася пожежа. Потім поліція і слідча група СБУ.
Зі слів спеціалістів, які обстежували місце, це був дрон-камікадзе «шахед», який окупанти перейменували у «Герань-2».
«Росіяни кажуть, що обстрілюють тільки воєнні об’єкти. Який тут був воєнний об’єкт – казарма чи штаб, я не знаю», – з сумною іронією каже лучанин.
У будинку він проживав з дружиною та мамою. А раніше з ними жили ще син із невісткою і двома внуками. Минулого року вони відселилися звідси, винайняли квартиру в іншому районі міста.
«Просто страшно було дивитися на тих дітей, бо кожна повітряна тривога, тільки десь щось у сусідню Рівненську область влітає – ми вже не спимо, дивимося телеграм-канали. Дітей – у машини, і веземо їх в укриття. Скільки було недоспаних ночей і ранків… Зараз канікули, вони у селі в іншої бабусі. І добре, що переїхали, бо в неділю вже в школу, і що б ми тоді робили?», – запитує чоловік.
Через 80 років знову побачила війну
Мама Віталія вже бачила війну. І трагічний збіг – у дитинстві також пережила подібний вибух.
Вона народилася у селі на Холмщині, в теперішній Польщі. Їхня родина мала велике господарство і велику стодолу для збіжжя.
Коли розпочалася Друга світова війна і в село прийшли німецькі солдати, вони зробили у стодолі склад своєї зброї й снарядів. А при відступі, коли у 1944 році наступала Червона армія, – підірвали його.
Тоді їхню хату не просто рознесло в тріски, уламки знаходили аж у сусідніх селах.
Але сім’я дивом вижила. У прадіда не було ні подряпинки, у прабаби – легке пошкодження. Лише в баби, маминої мами, лице було повністю посічене осколками, вона після того все життя мала проблеми зі слухом.
«У моєї мами був ще брат із сестрою. У той момент вони були в землянці, яку викопали за городами. На щастя, всі залишилися живі. Мамі було тоді 10 років, вона добре запам’ятала і часто розповідала про цей випадок. Й ось через 80 років доля знову її з такою ситуацією звела», – розповідає Віталій.
Як жити далі
На момент зустрічі чоловік не знав, яка подальша доля чекає на його будинок – чи можна його відновити, чи отримає якусь компенсацію.
Наразі він дружиною та матір’ю, яку вже виписали з лікарні, проживають у Заборолі, у домі знайомих. Але це тимчасове житло.
29 серпня мала відбутися комісія міської ради, яка оцінить збитки та прийме рішення.
«Як далі жити? І головне – де? Уявлення не маю», – каже лучанин.
Поки ми розмовляємо, приїхали волонтери із «Червоного хреста». Хлопці привезли брезент, яким накриють хату. Благо, погода сонячна.
Ми обходимо хату, під ногами тріщить скло.
Знаходимо якийсь зігнутий шматок заліза. Віталій каже – це була бетономішалка, яку купили лише нещодавно.
Через вибите вікно у кухні помічаю холодильник. Він перевернутий, погнутий і весь у крові.
Саме тут у момент вибуху була його мама. Жінка вже у літах, тож її пам’ять трохи підводить і вона постійно забуває, що пережила. «То що, ми їдемо додому?», – запитує.
До дому, якого більше немає.
«Скільки я здоровʼя сюди віддав, п’ять років будував своїми силами. Життя своє вклав сюди, а тут…», – чоловік увесь час тримається, а зараз не стримує сльози.
Каже, що навіть, якщо будинок відбудують, їм не буде спокійно і безпечно, поки не закінчиться війна.
Аби хоч якось покращити своє матеріальне становище та подолати скруту, Віталій з родиною відкрили банку. Посилання ось тут.
Номер картки банки: 5375 4112 2195 3149.
Чоловік дуже вдячний тим, хто вже відгукнувся на їхню біду.
Як відновити зруйноване житло
Як розповів міський голова Ігор Поліщук, коли пошкоджується майно чи житловий фонд повітряними ворожими засобами, є три способи його відновлення.
Перший – державна програма «єВідновлення». Алгоритм дій тут такий: спеціально комісія, яку створюють при кожному органі місцевого самоврядування, фіксує руйнування, завантажує акти в «Дію».
Постраждалі також подають заявку через «Дію», і від держави приходять кошти на той рахунок, який вказують. За скільки часу вони надійдуть – чим більша складність пошкодження, тим довше. Але у Луцьку є такі випадки, коли гроші приходили швидко.
Другий варіант – якщо люди не хочуть чекати «єВідновлення», міська влада йде назустріч і виділяє кошти із міського бюджету, щоб відшкодувати їхні витрати.
«Зараз ми виділили три мільйони гривень на відшкодування тих пошкоджень, які люди самі відремонтують. Наприклад, самі замінять вікна, двері, зроблять ремонт. Вони збирають чеки, потім з ними приходять у міськраду, і їм компенсуємо кошти», – розповідає міський голова.
І третя програма – відбудова проводитиметься за кошти місцевого бюджету. Так, наприклад, буде із багатоквартирним будинком, який постраждав кілька днів тому. На його реконструкцію вже виділили 10 мільйонів гривень, планують завершити роботи до зими.
Усього на ліквідацію наслідків ракетної атаки, яка сталася 26 серпня, на сесії міськради ухвалили рішення виділити 14 мільйонів гривень. Це кошти з резервного фонду, які розбили на різні напрямки – на п’ятиповерхівку, на компенсації людям, які самі зроблять заміни, і на матеріальну допомогу для постраждалих. пошкоджень, оптимальним варіантом є участь у програмі «єВідновлення».
Комісія впише в акт певні параметри – площу будинку і ділянки, поверховість, знищене майно, і в «єВідновленні» є спеціальний калькулятор, який обраховує суму відшкодувань.
«Якщо пошкодження приватного житлового фонду часткове, то виділяють до 500 тисяч гривень. Якщо повне пошкодження – до двох мільйонів. Тобто люди можуть собі інший будинок або квартиру придбати. При цьому ділянка, яка їм належить, повертається в міську комунальну власність», – пояснює він.
Лучан, в яких зруйноване житло, вже відселяють. Вони проживатимуть в одному з комунальних гуртожитків.
Хто має можливість – живе в родичів, близьких. А комусь міська влада буде орендувати проживання – у 14 мільйонах передбачена також сума на оренду житла для людей, поки їхнє будуть ремонтувати.
«Зараз комісія ще працює, експерти прораховують суму збитків та які саме необхідно роботи провести, дадуть експертний висновок і після цього розроблять проєкт. Масштаб збитків дуже великий, тому що в одному з районів, окрім нерухомості, пошкоджено багато автомобілів та гаражів. Але я вважаю, що нам ще дуже пощастило, що обстріл стався вранці, коли люди вже були на роботі, і обійшлося без людських жертв, це найголовніше», – переконаний Ігор Поліщук.
Читайте також наші новини у Facebook
