Наступ ЗСУ у Курській області РФ дозволила Силам оборони хоча б тимчасово перехопити ініціативу на одній ділянці фронту й продовжити протистояння на всьому полі бою.
Читайте також:Експертиза підтвердила, що воїн з Полісся загинув ще два роки тому
Про це повідомляють аналітики Інституту вивчення війни у своєму звіті. Вони пояснили, що володіння ініціативою на всій території бойових дій з листопада 2023 року дозволило окупантам самим визначати місце, час, масштаб і вимоги до ведення боїв в Україні та змусило Київ витрачати матеріальні та людські ресурси на реактивні оборонні операції.
Однак операція ЗСУ в Курській області змусила Кремль і військове командування РФ відреагувати й перекинути сили та засоби в сектор, де наші війська розпочали атаку.
Російські війська не проводили активних бойових дій на Курщині, а використовували свою загальновійськову ініціативу для тиску на Україну. Зокрема, ворог перешкоджав українським військам накопичувати живу силу і матеріально-технічні засоби для майбутніх контрнаступальних операцій, одночасно визначаючи темп бойових дій, який дозволяв йому підтримувати свої наступи.
“Володимир Путін і російське військове командування, ймовірно, невірно оцінили, що Україна не має можливості перехопити цю ініціативу, а здатність України досягти оперативної несподіванки й перехопити загальновійськову ініціативу ставить під сумнів оперативно-стратегічні припущення, які лежать в основі нинішніх російських наступальних зусиль в Україні”, – зазначають аналітики.
На їхню думку, ця операція ЗСУ і подальші можливі транскордонні вторгнення змушують РФ прийняти рішення про те, чи розглядати тисячокілометровий міжнародний кордон з Україною як чинний фронт, і який країна-агресор повинна захищати, а не як неактивну ділянку фронту, як вони ставилися до нього з осені 2022 року.
Експерти вважають, що реакція Кремля може вимагати від російського військового командування розглядати потреби в особовому складі та матеріально-технічних засобах для захисту кордону як частину плану кампанії на всій території воєнних дій. Це, своєю чергою, може накласти довгострокові обмеження на оперативне планування, з якими окупанти раніше не стикалися.
Як пояснюють в ISW, ставлення Росії до міжнародного кордону як до “сплячого фронту” надало їй більшої гнучкості у накопиченні та залученні людських і матеріальних ресурсів для війни на території України. Хоча противник витратив значні ресурси на укріплення вздовж свого кордону, але не виділив достатньої кількості особового складу і техніки для укомплектування та оборони цієї території.
Читайте також наші новини у Facebook
