Історія футболу знає безліч випадків неймовірної відданості улюбленим клубам. Проте зазвичай такі унікальні події відбуваються або надто далеко від нас, або фанати є доволі заможними людьми й можуть собі це дозволити, або ж самі уболівальники скромно замовчують місце N1 у своєму серці.
Читайте також: «Торговець авто» з Полісся ошукав людей на майже сто тисяч гривень, але у колонію не потрапив
Юрій Семчук – мешканець волинського містечка Горохова, працює вчителем фізкультури в Мар’янівському ліцеї та грає футбол і футзал на районно-обласному рівні за ФК Цегів. Однак є те, що заполонило його душу ще з дитячих літ.
Як співав улюбленець інтернет-спільноти Петро Щур «Скііііількииии себе пам’ятаю», то так і Юрій – уже зі свідомих років свого життя почав уболівати за Динамо:
«Памʼятаю як мені було 10 років, й кияни тоді побили двічі Спартак у кваліфікації Ліги чемпіонів. Оце було малече щастя! А коли програвали «кротам», то ридав від розпачу так, що зупинити моїх сліз не міг ніхто. А свої емоції від 5:2 проти Евертона годі описати словами».
Минали роки, Юра здобував педагогічну професію та їздив на матчі свого улюбленого клубу. Неодноразово бував у Києві на матчах Ліги чемпіонів та Ліги Європи, відвідав багато виїзних матчів динамівців УПЛ та Кубка України. А в обласних центрах західної частини країни наживо дивиться всі ігри киян.
Не став виключенням тур у Рівному, де Верес приймав Динамо, який закінчився вікторією столичного клубу 1:2. Але цінність цієї поїздки для Юрія Семчука в іншому – він уперше зміг отримати ігрову футболку гравця своїх улюбленців.
Віталія Буяльського замінили, він саме йшов повз трибуну… і тут волинян підбіг до борта й крикнув: «Буя, дай футболку!». Певна річ, динамівець спочатку махнув рукою, мовляв, чужим не віддаю. Проте Юрій був впертим та вигукнув: «Ти що – я ж свій!» Віталій побачив, що фан в екіпіровці ДК та ще й із «розою» на шиї, тому, попри проливний дощ, зняв футболку й кинув уболівальнику.
Радощам Семчука не було меж! На трибуні відразу всі налетіли, почали вітати й казати: «Даю 200 грн, але дай сфотографуватися з футболкою». Проте він дозволив «клацнутися» усім охочим безплатно, бо знає, що таке «одна любов».
Тепер у цьому трофеї Юрій їздитиме на всі матчі, а наступними в його мріях є футболки Шапаренка та Ярмоленка.
Орест ГОЛІНДЕРСЬКИЙ, спеціально для «Конкурент.Футбол»
Читайте також наші новини у Facebook
