Майже два роки служить у війську фельдшерка медичного пункту Камінь-Каширського батальйону 100 окремої механізованої бригади Яна з позивним “Хуліганка”. За цей час 31-річна жінка брала участь в евакуації сотень бійців.
Читайте також: У Рожищі відкрили новий бізнес, залучивши грант від держави
У День медичного працівника, який в Україні відзначають 27 липня, у пресцентрі волинської бригади розповіли історію військовослужбовиці.
Після завершення медколеджу волинянка впродовж 10 років працювала медичною сестрою в реанімаційному відділенні лікарні в Ковелі. У жовтні 2022 року медикиня змінила білий халат на піксельну форму, приєднавшись до лав ЗСУ.
“Відчуття страху (за родину, за домівку) не покидало мене із початку повномасштабного вторгнення, тому я вирішила діяти та пішла до військкомату. Тричі мені відмовляли, але моя впертість та наполегливість зіграли вирішальну роль і згодом я приєдналася до лав 100 бригади”, — сказала Яна.
Медикиня розповіла: своїм професіоналізмом та самовіддачею заслужила авторитет та довела, що вона тут не випадково. З її слів, найкращою відзнакою роботи медика є врятоване людське життя.
За два роки служби волинянка брала участь в евакуації сотень бійців. Фельдшерка Яна пригадала, що найбільше запам’ятався випадок з евакуацією військовослужбовця Сергія 110 бригади на Покровському напрямку, коли її підрозділ працював на межі можливостей.
“В нього була пробита легеня, ушкоджені голова та кінцівки, на які вже був накладений турнікет. Його стан був вкрай важким. Аби відновити кровотік і виграти трохи часу ми вирішили ризикнути й послабити джгут”, — зазначила фельдшерка.
Зі слів жінки, колеги-медики в стабілізаційному пункті розповіли пораненому про порятунок, котрий стався завдяки волинянці, тож через місяць військовий відшукав номер телефону медикині та подякував за врятоване життя. “Це було дуже зворушливо”, — пригадала Яна.
Попри напружений графік “Хуліганка” не втомлюється вдосконалювати свої навички. Вона зазначила, що левову частку успішного виконання будь-якого завдання становить довіра до побратимів.
“Я вірю в наших хлопців-піхотинців. Вони своєю чергою впевнені в нас — медиках. Не раз доводилося чути від побратимів фразу: “Ідучи на позиції ми знаємо, що ці нас витягнуть і за будь-яких обставин нададуть допомогу”, —ділиться спогадами Яна.
На Волині з перемогою на Яну чекають батьки: мама Валентина і тато Анатолій, а також трирічний син Артем. Найбільше військовослужбовиця мріє про повернення до дитини, аби дати йому материнську любов і ласку.
Читайте також наші новини у Facebook
