Поки погоді нещадно смажити сонце – фермер Віктор Кузнєцов разом із своїм помічником ладнають сільгосптехніку. І якщо не буде дощів – сьогодні вночі поїдуть знову окроплювати поля. Їх у фермера з села Боблі, що на Турійщині, понад 200 гектарів, серед яких взято в оренду паї. Господар каже – платити людям за них не менше, ніж агрохолдинги. Одноосібно господарює ще з 2002 року, а до цього працював трактористом у колгоспі одразу після армії.
Читайте також: 19-річний воїн з Волині отримав відзнаку міністра оборони
Віктор Кузнєцов своє фермерське господарство, яке створив у 2017 році, називає дітищем. Тут і за тракториста, і за агронома, і за механіка, і за бухгалтера. Чоловік каже, влітку спати майже ніколи, – йдеться у сюжеті каналу Аверс.
«Як сезон жнива, можемо дві-три годинки поспати, можем і не спати. Вже здоров’я не те зараз, так не робимо, а років 4 назад було, що я по 2-3 діб взагалі не спав», – каже фермер.
На думку фермера, такі одноосібники як він не потрібні особливо великим агрохолдингам, за якими стоять іноземні інвестиції. Та найбільше в нинішніх реаліях селянин дивується, який може бути ринок землі в умовах воєнного стану. Господар ділиться – з початком повномасштабної війни умови праці для подібних одноосібників стали ще важчими.
«До війни нормально було все нормально – і кредити давалися, і продукція була в ціні. До війни я продавав тонну пшениці і купляв тонну сто селітри. А зараз, щоб купити тонну селітри, треба продати 5 тонн пшениці», – бідкається селянин.
На переконання господаря з Боблів, позитивні зміни в агрогалузі можливі лише тоді, коли її в високих столичних кабінетах очолить людина, яказнає що таке праця на землі.
Ще більша невизначеність і в тому, що фермер не знає, що буде з господарством, яке зробив власноруч з нуля, що буде з полями і чи буде комузавтра зібрати майбутній урожай.
«Ми сьогодні з вами говоримо, а завтра хто знає, де може бути… Повістка на руках, в нас фермерів. В нас два фермера на село, велике село Бобли, були два фермери на село і обидва з повістками. Якщо заберуть, то все, бо все під кредитами, все в кредитах. 2 роки продукція не продавалася, а щоб нам було сіятися, то все ми брали.. Ми повинні в першу чергу бронюватися. Броня в кого в нас – циркачі, консультанти в магазинах. Я за 23-й рік сплатив більше як 300 тисяч одних податків», – каже чоловік.
Після розмови з журналістами, фермер повертається до роботи – потрібно встигнути доремонтувати техніку, бо сьогодні знову в поля – чекає врожай, який треба зібрати попри спеку, попри дощі І попри війну.
Читайте також наші новини у Facebook
