Є на Волині унікальне село, історію якого по крупицях збирали селяни. «Старий Опалин» – така назва міста, яке започаткував тут, на Волині, ще більше ніж 380 років тому Лукаш Опалинський з дозволу польського короля. Місто мало особливий статус і розвивалось завдяки Магдебурзькому праву – право міста на самостійний розвиток. У радянські часи село було перейменовано в «Вишнівка», така назва й досі.
Читайте також: На Горохівщині відкриють меморіальні дошки на честь двох захисників
Старожилою цього села є Лідія Кузьмівна. Про це йдеться в сюжеті каналу Аверс.
«Перед війною було 111 дворів, 20 магазинів було, два парових млина, базарна площа. В історії це все є. Перед війною тут було кілька тисяч людей. Багато-багато було євреїв, багато було поляків», – пригадує жінка, якою ця місцевість була ще до Другої світової війни.
Зі слів жінки, тут були школа, бібліотека, церква, художня самодіяльність вийшла на той рівень що п’єси ставили не гірше, ніж у театрі. Був і величезний костел, від якого не залишилося навіть фундаменту. У 1944 році село спалили вщент.
«Пам’ятаю, як сказали, що війна почалася. Я ще маленька була. У 1944 році втікали в ліс, бо тут були німці і казали, що будуть палити, бо з нашого села були зв’язки з партизанами. Сказали, що село повністю спалять», – пригадує Лідія Кузьмівна.
До цих страшних подій село нараховувало кілька тисяч людей, які не ділили один одного на національності. Німці поляків вивезли до Польщі, а євреїв жорстоко вбили.
Після Другої світової війни українці почали повертатися до рідного села і відбудовувати його. Єдиний учитель збирав дітей у себе вдома на навчання.
Сама Лідія Кузьмівна з 14 років працювала завклубу, організовувала концерти. Потім працювала в бібліотеці. Тут і взялася досліджувати історію рідної землі. Подавала запити в архіви, записувала на аркуші те, що розповідали старші люди. Коли бібліотеку закрили, спеціально до хати добудували з чоловіком прибудову, куди перенесли всі книжки.
З 1971 до 1977 року жінка працювала сільським головою. З гордістю розповідає, що була на обласній дошці пошани.
Для того, щоб історію села не забували, тут створили аматорський колектив «Опалинка». Зараз йому 54 роки і він ще запалює сцени Ковельщини. Жінка знає всі пісні, що були в репертуарі.
Наразі 42 хати в селі стоять пусті, у 26 ще вирує життя. З кожним роком людей тут меншає – повиїжджали і в більші міста, і за кордон. На все село залишилося майже 70 людей, із них 11 дітей.
