Геннадій Молошик — керівник відділення піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Держслужби з надзвичайних ситуацій області. Рятувальник двічі розміновував деокуповані території на сході України, а 22 червня разом із іншими піротехніками шукав та знешкоджував касетні боєприпаси, які лишилися у Прилуцькому після атаки РФ.
Читайте також: Скільки заробляють волиняни на чорницях
Суспільному піротехнік розповів про особливості професії і нові зразки вибухонебезпечних предметів, із якими довелося стикнутися під час розміновування.
— Чи після переїзду зі сходу вдалося вам трішки відпочити? Чи одразу до роботи?
Відпочили ми на вихідних два дні і далі приступили до роботи. Кожен день їздимо на розмінування по області. На виявлення вибухонебезпечних предметів.
— Знаємо, що також ви працювали і неподалік Луцька після обстрілу 22 червня. Чи доводилося вам вже бачити такі суббоєприпаси, з якими працюєте раніше?
Це для нас нове щось. Вага його 5 кг і вибухова рачина від 1 кг до 1,6 кг. Він падає, він немає різниці, куди він падає, розлітаються осколки. Їх не можна переносити чи перевозити. І коли його з місця переставити чи ще щось, від того він детонує.
— Розкажіть трішки про ваші поїздки на схід. Скільки у вас таких було?
У мене вже була друга поїздка. Перша була в місто Покровськ, друга — в Слов’янськ. Працювали ми на Донеччині в такій громаді, як Лиманська, Святогірська. Через деякий час ми знову туди будемо прямувати.
— Пам’ятаєте свою першу поїздку, коли із відносно спокійного Луцька приїхали у міста, села, які понищені росіянами?
Ми працювали на територіях, які були деокуповані, були понищені, такі як Благородичне село, Діброва, ну дуже багато там. Це йде біля Лимана більше, то вони були в окупації, там були дуже великі бої.
— Коли ви працювали на сході, з якими труднощами зустрічалися?
Труднощі були такі як протипіхотні міни, яких ти ще ніколи не бачив. Ти їх вивчав, ти знаєш, що вони такі є, але ти з ними стикнувся наживо вперше, побачив, що це таке. Далі все йде в привичку, бачили і все успішно проходило.
Ми теоретично теорії вивчали, а це практично вже відбувалося. Коли ти береш приборами і йдеш на ділянці, і коли знаходиш цей вибухонебезпечний предмет, ти навіть бачиш характеристику, як воно спрацюється. Нас навчили, що шукати треба ознаки. От ми приїжджали і знаходили ознаки. Від касетних елементів щось таке знаходилось, від зірваних цих підривників, кусочки, залишки якісь. Ми розуміємо, що тут таке було мінне поле.
— З якими пристроями ви працюєте?
Це міношукач італійського виробництва, “Ція” називається. Вони беруть глибу до 50 сантиметрів, є і до 3 метрів, і до 6 метрів вони йдуть. В нас різноманітні є прибори. Тобто, коли ви приходите на ділянку, у вас є чималий вибір обладнання, з яким можете працювати, ви вже індивідуально підбираєте. Кожна людина по-своєму дивиться, як краще і чим працювати.
— Який ви здобули досвід особисто для себе?
Досвід був великий досягнутий, але ще треба вчитись, навчатися і розвиватись, бо дуже багато є вибухонебезпечних предметів, які ще не зустрічались нам. 22 червня, після атаки РФ у Прилуцькому, ми побачили новий боєприпас, який ще хочемо вивчити.
— Коли трапляється новий боєприпас, як ви з ним працюєте?
У нас є такий всеукраїнський консультативний центр, куди ми закидаємо фотографії, нам підказують, хтось, може, з колег зустрічався. Сапери туди входять. У нас ще є навчальний пункт, і звертаємося до викладачів, які нам теж можуть підказати.
— Наші ротації тривають до півтора місяця. Яка була ваша мотивація їхати?
Я і перевівся на цю посаду, щоб туди попасти. Страшно. І обстріли були, попадали під обстріли, але така в нас робота, але у своєму виборі я не розчарувався.
— Буває, що лишаються якісь залишки від ракет, і хтось може брати на сувенір чи переробляти цю продукцію волонтери, потім використовувати її як сувенір, або робити якісь збори. Чи це безпечно?
Нам заборонено сувеніри взагалі брати, їх рухати і перевозити навіть додому. Є різні залишки. Є обломки, які не несуть небезпеку, а є залишки, які є небезпечними, їх ми знищуємо.
Читайте також наші новини у Facebook
