Полуничний сезон завершується. Полуничний бізнес у Хорохорині Луцького району знаний на всю Україну, але цього сезону, кажуть місцеві, особливо відчутно, як на галузь вплинула війна, – пише ІА Волинські новини.
Читайте також: Хабар посадовиці із ТЦК на Волині: з’явилися деталі
Колись чи не всі місцеві жителі їздили на заробітки до Польщі. Тепер же люди показують, що можна господарювати вдома, на своїй землі. Та ще й дають можливість заробити іншим, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Зранку, кажуть, працювати найпродуктивніше, бо втома ще не підкралася і сонце не таке палюче.
Марія приїхала на полуничні плантації з Луцька. Каже, що цьогоріч ягода вродила гарно: «Тут капельний полив. Господарі дуже гарно доглядають. Гарна полуниця. Гарні люди. Можна гарно заробити. Я приїжджаю з Луцька».
На заробітки приїхали теж люди із села Вічині Луцького району.
«Тут можна заробити нормальні гроші. Не треба їхати за кордон – вдома кожен день. У пік сезону мона заробити і дві тисячі гривень на день, якщо добре постаратися. Хто має моторику рук нормальну, то й більше може заробити. В нас є такі дівчата на полі, які зараз заробляють до двох тисяч гривень. Тут у цих господарів я вже п’ять років працюю», – розповідає Катерина.
«Уже кінець сезону. Це вже остання полуниця. Можливо, ще один збір і буде все. Цей сезон був доволі вдалий, я сказав би. Початок трошки настрашив усіх, бо не було дощів. Але потім, дякувати Богу, пішли дощі й почала ягода набиратися, наливатися і ціна пішла трошки вгору», – говорить фермер із села Хорохорин Олексій Поліщук.
Олексій наважився на полуничний бізнес і задоволений. Та й місцеві люди, розказує, дуже злагоджені, раптом що – завжди допомагають.
«Наважився на цей бізнес, тому що іншої перспективи в селі немає. Можна зайнятися пшеницею або якимись посівами. Але треба площі, техніка, щоб на тому заробляти. А з полуниці на невеликій площі посадження можна заробити нормальні гроші. З роками вже все знаєш. У нас люди згуртовані. Якщо щось десь, то один одному допомагають, розказують, чим обробляти», – каже Олексій Поліщук.
Проте війна далася взнаки і в Хорохорині. Місцеві колись планували, що будуть розвивати ще й переробку ягід на джеми. Тепер же навіть працівників на збір полуниці куди менше, ніж раніше.
«Раніше їздили двома фірами з кониками. Тоді приїжджало до 20 людей. А зараз 10 не можна назбирати. Люди повиїжджали, попереселялися. На війні в нас дуже багато служить людей, які раніше їздили сюди на роботу», – додає Катерина.
«У мене, можливо, два-три хлопці на ціле поле. Решта – жінки, зокрема старші жінки. Тому що багато хто – на війні. Багато хто просто не їде, бо боїться, що заберуть у військкомат», – зазначає Олексій Поліщук.
Місцеві кажуть, що і серед заготівельників не кожен тепер приїздить. Полуницю скуповують за різними цінами.
«Є заморозка, є переробка, є ринковий варіант. За ринковою хлопці брали по 40-60. На заморозку – 30-40. Пюре – 20-33. Є менша, крупніша, переспівша… Веземо в Київ, Львів, Луцьк», – розповідає заготівельник полуниці Андрій.
Невдовзі тут буде менш велелюдно, але в полі робота і далі кипітиме. Фермери обриватимуть пасинки і садитимуть, щоб на наступний рік була молода полуниця. Ну а ближче до осені Хорохорин стане волинською столицею пекінської капусти. Через два тижні її будуть висівати, а на початку серпня висаджувати в поле. Збір – у середині жовтня. Фермери наголошують: для людей постійно є робота.
Читайте також наші новини у Facebook
