Зі слів організаторки танцювального клуба Світлани Ганзенко, вона сама захоплюватися танцями почала 6 років тому. Записалася на приватні уроки танців.
До цього майже 30 років жінка працювала у Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України. Коли вийшла на пенсію, говорить Світлана, то зрозуміла, що у Луцьку надто мало варіантів дозвілля для старших людей.
“Старшими людьми в Луцьку ніхто не займається. А вони теж люди, які хочуть далі щось робити, кудись рухатися. І вирішила, що цією галуззю буду займатися я”, — розповіла Світлана Ганзенко
Зі слів жінки, зараз на її уроки може прийти кожен охочий. У середу та неділю вона проводить безплатні заняття на Центральному пляжі міста.
“Просилася і 74-річна жіночка. Але я її поки ще не бачила. Танці – це терапія, яка дає емоції, яка дає настрій, жагу до життя, енергію. Танці розвивають пам’ять, добре впливають на вестибулярний апарат”, — вважає організаторка танцювального гуртка
Наталії Курносовій — 64 роки. Усе життя жінка пропрацювала педагогом. Після виходу на пенсію зрозуміла, що має багато вільного часу та енергії.
Каже, що зі Світланою вона познайомилася на центральному пляжі Луцька, коли там відпочивала. Викладачка танців захопила її своєю енергією та оптимізмом.
“Діти виросли, внуки виросли, часу дуже багато. А енергія пре, розумієте? От хочеться чогось. Зустріли Світлану, яка каже: дівчата, а чого ви тут лежите, ідемо! Ну і ми пішли!”, — пригадує Наталія Курносова.
Як зізнається Наталія Курносова, усі учасниці танцювального гуртка мають певні скарги на здоров’я, але танці настільки захоплюють, що під час тренувань вони їх не помічають.
“Болять ноги й коліна. Інколи їх замотую, іноді навіть плачу вночі, але приходжу сюди й танцюю. Коли ми тут, то в нас нічого не болить”, — говорить Наталія.
З її слів, учасниць танцювального клубу також об’єднує те, що в усіх на фронті нині служать сини, чоловіки або племінники. І жінки є підтримкою одна для одної.
“В мене 5 племінників на фронті. Боже, я так дякую тим хлопцям, що ми можемо тут танцювати. Коли я не спитаю, то вони кажуть: ми ж за вас воюємо, щоб ви тут танцювали, то й танцюйте на здоров’я”, — говорить Наталія.
Каже, що тікає на танці від депресії іще одна учасниця танцювального клубу — Тетяна Синєок. У жінки двоє синів. Один воює на Запорізькому напрямку, а другий готується йти до війська.
Щоб відволіктися від тривожних думок пенсіонерка вирішила знайти собі нове захоплення.
“Мій девіз: нація, що танцює — непереможна нація. Зараз, коли війна, коли таке на тебе нахлинуло, і дитина на фронті. Ніби неможливо вийти із тієї ситуації, але я прийшла і стрибаю тут і слава Богу!”, — каже Тетяна Синєок.
Окрім танців під час гуртка жінки знімають відео і викладають їх у соцмережі, розповіла ще одна учасниця Лілія Король.
Каже, що смартфон їй подарували у 60 років і вона не дуже вміло ним користувалася. Але після того, як побачила, яке відео знімає викладачка танців, то вирішила теж навчитися.
“Я — зірка Тік-току, я б себе знімала щодня. Мої онуки кажуть: бабуля, ти така класна, така молода. І я себе відчуваю молодою, розумієте? В мене крила вросли”, — розповіла Лілія Король.
В осінньо-зимовий сезон, на прохання своїх учениць, Світла Ганзенко почала орендувати приміщення. Зараз у неї п’ятеро постійних учениць, віком від 45 до 66 років.
Читайте також наші новини у Facebook
